Читати книгу - "Робін Гуд"

— О Боже! Не лишилося вже, мабуть, у моїх руках тієї сили та спритності, що були колись!

Нарешті Робін Гуд зовсім знудьгувався і попросив у короля дозволу помандрувати світом. Разом із Маріан вирушили вони в далеку подорож. Проте невдовзі в одній зі східних країн Робін Гуда спіткало невтішне горе. Чума забрала в нього його вірну подругу. Робіну здалось, що в його житті раптом згас провідний вогник. Кілька місяців тинявся він у мандрах, силкуючись забути своє горе, але врешті повернувся до Лондона і хотів шукати розради у військовій службі. Проте, як на лихо, король Річард Левине Серце знову вирушив у похід, і країною на правах регента став правити його брат принц Джон. А вже відомо, що він завжди недолюблював Робін Гуда.

Звертаючись до колишнього ватажка розбійників, принц якось з уїдливою посмішкою зауважив:

— Що ж, краще йди знову в Шервуд, винищуй, як і колись, королівських оленів. Можливо, за це король, коли повернеться з походу, призначить тебе першим міністром.

Глузування принца мов ножем різонуло серце Робіна і розпалило його гарячу кров. З того часу, як він поховав Маріан, нерви його були до краю напружені, а тому Робін не змовчав принцу Джону. Розгніваний принц наказав кинути Робіна в Тауер[29].

У Тауері Робін Гуд пробув два тижні, поки хоробрий Стютлі та королівські лучники, які лишалися відданими своєму колишньому ватажкові, влаштували йому втечу. Разом зі своїми товаришами Робін подався до зеленого лісу.

Знов залунали в Шервуді закличні звуки Робінового ріжка, такі милі для тих, хто понад усе полюбляв волю. На цей заклик з усіх кінців лісу прибігли королівські лісники. Коли вони побачили свого колишнього отамана, то їхній радості не було меж. Вони одразу відреклися од служби принцу Джону і знов обрали Робін Гуда за ватажка. Друзі оселилися в лісі, чекаючи повернення короля Річарда.

Та королю вже не судилося повернутись, і непотрібною була йому варта. До лісовиків дійшли чутки, ніби Річард Левине Серце загинув на чужині. Країною тепер повновладно правив підступний принц Джон, який став королем Англії. А поява на галявині Маленького Джона остаточно довела правдивість цієї сумної звістки.

— Прийшов заарештувати нас? — звернувся до нього Робін Гуд, обнімаючи свого давнього друга.

— Та ні, дякувати долі, прийшов я сюди вже не шерифом Ноттінгема, — відповів Маленький Джон. — Новий король звільнив мене від цих обов'язків, і мені залишається тільки щиро подякувати йому за послугу. Адже я не міг жити без вас, без зеленого лісу!

Усі по черзі щиро вітали свого товариша з поверненням до гурту.

Невдовзі новий король пішов війною проти лісовиків, розіславши в усі кінці Шервуда та Бернесдейля свої карні загони.

Робін Гуду на деякий час довелося перебратися з ватагою до Дарбіширу. Ще й досі поблизу Хеддон-холла зберігаються руїни колишньої фортеці Робін Гуда. У ній можна було триматися проти війська принца рік, а то й більше. Проте невдовзі принц змушений був зняти облогу.

Однак в одній з останніх сутичок ватажка лісовиків Робін Гуда було поранено. Рана швидко загоїлася, але десь узялась лихоманка, і сили звитяжного ватажка спливали просто на очах.

Проїжджаючи якось повз жіночий монастир Керкліс, Робін відчув, як раптом у нього голова пішла обертом. Він ледве не впав з коня, але неймовірним зусиллям волі змусив себе утриматися в сідлі. Потім спішився і постукав у браму. Звідти почувся сердитий голос черниці:

— Хто там? Сюди не можна заходити.

— Відчиніть, іменем неба благаю! — просив хворий. — Я — Робін Гуд. Змилуйтесь, допоможіть! Клята пропасниця не дає дихати.

Зачувши це ім'я, жінка злякалась і втекла, але невдовзі повернулась і впустила ватажка розбійників у монастир. Вона провела його сходами нагору, до світлиці, розстебнула комір і пирснула йому в обличчя холодною водою. Робін опритомнів, розплющив очі. Тоді черниця звернулася до нього вкрадливим голосом:

— Тобі значно полегшає, якщо пустити трохи крові. Я розріжу вену, а ти лежи тихо і не рухайся.

Жінка не вагаючись розітнула вену, і Робін відчув, як сили остаточно його зраджують. Знесилений, він поринув у глибокий сон, а коли прокинувся, то від втрати крові був такий кволий та безпомічний, що не міг навіть підвестись.

Довго після того, в народі точилися суперечки щодо того, хто ж, власне, була та черниця, яка пускала кров Робін Гуду. Одні твердили, що вона справді хотіла допомогти йому і робила це з щирим серцем. На думку інших, то була дочка колишнього шерифа Ноттінгема, яка помстилася Робінові та всім розбійникам. Хто з тих, що сперечалися, мав рацію, лишилося невідомим, але Робіну вже не судилося стати на ноги. Голова в нього паморочилася, і світ хитався перед очима. Ледь чутним голосом марно кликав він на допомогу, а навкруги панувала тиша. Тужним, потьмареним поглядом дивився уславлений ватажок крізь вікно на зелений ліс. Там внизу була воля, та він не міг вибратися з пастки.