Читати книгу - "Безсоння"

станеться і з однією з трьох лікарень округу Деррі — третього за величиною округу штату Мен. Отже, цього ніколи не сталося б, але це й не важливо, тому що від самого початку проблема полягала в іншому. В основі всього — капосність і бажання зробити щось назло супротивникові. А для більшості прихильників вибору — один із моїх колег називає їх китоподібними людьми — справа полягає ще й у власній правоті.

— Правота? Не розумію.

— Їм недостатньо того, щоб жінка, не криючись, могла прийти туди будь-коли й позбутися зайвої проблеми у вигляді маленької рибки, що росте в ній, — прихильники вибору воліють, щоби в суперечці їхнє було зверху. У глибині душі вони хочуть, щоб такі, як Ден Далтон, визнали їхню правоту, а цього ніколи не станеться. Скоріше араби й ізраїльтяни визнають, що були не праві, і покинуть зброю. Я визнаю право жінки на аборт, якщо в цьому справді виникає необхідність, але мене нудить від ставлення до цього прихильників вибору. Наскільки я розбираюся в житті, по суті вони нові пуритани, які вважають, що людина, котра думає не так, як вони, обов’язково потрапить у пекло… Ось лише в їхній уяві це місце, де по радіо транслюють тільки народну музику, а годують винятково смаженими курми.

— Та й гострі ж ви на язик!

— Спробуйте посидіти на пороховій бочці три місяці, тоді побачимо, що будете відчувати ви. Скажіть мені лише одне — як по-вашому, штрикнув би вас ножем Пікерінґ, якби в цій справі не був замішаний Центр допомоги жінкам, «Друзі життя» і Сьюзен Не-Чіпайте-Мою-Священну-Корову Дей?

Ральф зробив вигляд, що уважно обмірковує питання, насправді ж він розглядав ауру Джона Лейдекера. Вона була здорових блакитних кольорів, але по краях миготіли й швидко зникали зеленуваті іскорки. Саме вони й зацікавили Ральфа; здається, він знав, що це означає.

Нарешті він мовив:

— Ні. Думаю, ні.

— І я такої ж думки. Ви були поранені у війні, результат якої вже відомий, Ральфе, і ви далеко не остання жертва. Але якщо ви підете до китоподібних — або до Сьюзен Дей, — розстебнете сорочку, покажете пов’язку й скажете: «Частково в цьому й ваша провина», вони піднімуть руки й заперечать: «О ні, що ви, нам дуже жаль, що ви постраждали, Ральфе, адже ми проти насильства, і це не наша провина, однак нам необхідно, щоб Центр продовжував працювати, нам потрібні чоловіки й жінки на барикадах, і якщо для цього буде потрібно трохи пролитої крові, нехай буде так». Але справа абсолютно не в Центрі, саме це й обурює мене найбільше. Справа в…

— …абортах.

— Та ні ж! Праву на аборти нічого не загрожує у штаті Мен, та й у Деррі теж, що б там не говорила Сьюзен Дей. Справа в тому, чия команда краща. Справа в тому, на чиєму боці Бог. Справа в тому, хто правий. Як би я хотів, щоб усі вони проспівали: «Ми чемпіони» — і напилися до чортиків.

Ральф розсміявся, закинувши голову. Лейдекер розсміявся разом з ним.

— Звичайно, вони дуболоми, — знизавши плечима, закінчив він. — Але вони наші дуболоми. Вам здається, що я жартую? Ні. Центр допомоги, «Друзі життя», «Вартові тіла», «Наша справа»… Усі вони наші ослячі сраки, і я, слово честі, не проти того, щоб доглядати за своїми. Саме тому я й вибрав свою роботу, саме тому я й залишаюся тут. І ви вже даруйте мені, якщо я божеволію від думки, що мені доведеться охороняти якусь довгоногу Міс Америка з Нью-Йорка, яка хоче прилетіти сюди, виголосити провокаційну промову, а потім змитися, прихопивши з собою кілька публікацій власних інтерв’ю і достатньо матеріалу для чергового розділу нової книги. Нам в обличчя вона буде говорити, яке ми прекрасне плем’я травоїдних, а повернувшись у розкішні апартаменти на Парк-авеню, розповість своїм друзям про те, що їй ніяк не вдається змити лайно наших паперових фабрик з її чудового волосся. Вона ж жінка… І якщо нам пощастить, то все заспокоїться, ніхто не загине й не постраждає.

Ральф уже не сумнівався в значенні цих зеленуватих іскорок.

— Але ви налякані? — запитав він.

Лейдекер здивовано глянув на нього:

— Дуже помітно?

— Трохи, — відповів Ральф і подумав: «Тільки по твоїй аурі, Джоне. Тільки по аурі».

— Так, я наляканий. На особистому рівні я боюся провалити завдання, яке нічим не компенсувати, якщо справи підуть погано. На професійному рівні я боюся, що з нею щось станеться під час мого чергування. На громадському рівні я просто тремчу від усвідомлення того, що може статися, якщо виникне конфронтація і джина випустять із пляшки… Ще кави, Ральфе?

— Ні, дякую. До того ж мені час іти. А що буде з Пікерінгом?

Насправді його не дуже цікавила доля Чарлі Пікерінґа, але товстун-поліцейський цілком може насторожитися, якщо в першу чергу Ральф запитає про Мей Лочер, а не про Пікерінґа. Йому це видасться навіть підозрілим.

— Стів Андерсон — помічник окружного прокурора, який розмовляв з вами, і призначений судом адвокат Пікерінґа гарують зараз, мов коняки. Адвокат Пікерінга стверджуватиме, що зуміє домогтися для свого клієнта — до речі, думка про те, що Чарлі Пікерінґ може бути чиїмось клієнтом, просто не вкладається у мене в голові — обвинувачення в нападі другого ступеня тяжкості. Андерсон натомість буде стверджувати, що Пікерінґа час добряче провчити й сховати якомога надійніше, і висуне обвинувачення у спробі вбивства. Адвокат Пікерінґа зробить вигляд, що він шокований, і завтра вашого приятеля звинуватять у нападі першого ступеня із застосуванням холодної зброї. У результаті справу винесуть на розгляд суду. Потім, можливо в грудні, та радше наступного року, вас викличуть як головного свідка.

— А як щодо застави?

— Можливо, заставу визначать у розмірі сорока тисяч доларів. Можна внести десять відсотків готівкою, якщо під іншу частину є гарантії, але в Чарлі Пікерінга немає будинку, машини, навіть годинника фірми «Таймекс». У підсумку він може опинитися в Джуніпер-Гілл, але ціль гри інша. Цього разу ми хочемо надовго забрати його з вулиці, а стосовно таких людей, як Чарлі, саме це стає метою.

— Чи є шанс, що «Друзі життя» внесуть за нього заставу?

— Немає. Останній тиждень Ед Діпно багато часу проводив із Чарлі, вони удвох попивали каву в Бейчел-шоп. Уявляю, як Ед викладав йому таємницю центуріонів і Царя Діамантів…

— Ед називає його Кривавим Царем…

— Та як завгодно, — Лейдекер махнув рукою. — Але я уявляю, як він пояснював йому, що ви права рука диявола і що тільки така кмітлива, хоробра й рішуча людина,