Читати книгу - "Відомство мертвих душ. Тіло без душі, Яна Паувел"

Часом він напивався до такого стану, що мало що пам’ятав на ранок. Аніка повернулася… І от він знову тут.

Глибоко вдихнувши, він підвів Ребеку до столика в кутку бару і різко видихнув. Офіціантка підійшла до них ще до того, як він зайняв своє місце за столом.

— Бажаєте щось конкретне?

— Елерський лікер, будь ласка. І пачку серветок.

Ребека все ще схлипувала, хоч і не так інтенсивно як спочатку. Щойно принесли замовлення, він всунув пачку серветок дівчині в руки, а сам потягнувся за лікером. Сьогодні він збирався напитися. І, розливаючи пекуче пійло, Шейн навіть не глянув на Ребеку. Його думки були далеко звідси.

Він все ще не міг зрозуміти, як йому краще вчинити. Аніка однозначно не пам’ятала його. І ці декілька тижнів, аж ніяк не посприяли їхньому зближенню. А ще вона змінилася. Це амнезія так на неї вплинула, чи справа була в іншому, не має значення. Вона більше не відчувала до нього нічого. Звісно, він бачив короткі спалахи інтересу в її очах. А ще страх… Важко було не помітити його. І більше нічого…

Перехиливши чарку, він навіть не скривився. Хоча лікер обпік його нутрощі, подібно до розпеченої лави.

Він не хотів здатися настирливим, але… Він кохав її… Можливо, йому було б легше змиритися з цим, якби він не знав як це – бути з нею.

Перехиливши другу чарку, він уже навіть жару не відчув. Порожнеча всередині пожирала усе.

— Ти класний, — після трьох чарок лікеру, промовила дівчина, непомітно перейшовши на «ти».

Шейн тільки зітхнув. Було б дивно, якби вона все ще дотримувалася формальностей. Він сам привів її сюди.

Вкотре наповнивши лікером свою чарку він мовчки випив усе до останньої каплі. В його планах було напитися до відключки. І байдуже, яким тяжким буде похмілля зранку.

— Я серйозно, — продовжила тим часом Ребека, і присунулась до нього ближче, так, що невдовзі її руки опинилися на його плечі. — Слухай, нам треба частіше випивати разом… ік!

Дівчина поспішно прикрила долонею рота, наче це могло спинити гикавку. І Шейн вперше, відколи вони зайняли свої місця за столом, приділив свою увагу їй. Лікер був міцним, і Ребека, схоже, не звикла до таких напоїв. Зосередивши на ній свій погляд, Шейн усвідомив, що мав рацію. Дівчина вся розчервонілася, її погляд розфокусувався, рухи стали різкими і незграбними. Вона була дуже п’яна. Якщо так подумати, вони ніколи раніше не випивали разом, і коли Ребака, обійняла руками його шию і полізла до нього зі своїми слинявими поцілунками, він зрозумів, що це було на краще.

— Боги, — він відчайдушно намагався  відліпити її від себе, — відчепись…

Дівчина несподівано схлипнула, і повисла у нього на шиї. Шейн припинив спроби віддерти її від себе і тяжко зітхнув.

— Він був… ік!... таким маленьким, — тихо пробурмотіла вона. — Таким… ік!.. беззахисним… — Шейн глибоко вдихнув і заспокійливо поплескав дівчину по спині. Найменше він хотів, щоб її істерика повторилася зараз. — Ми повинні провести ритуал виклику предків! — несподівано оживилася вона, і практично заскочила Шейну на коліна.

Боги, вона була настільки п’яною. Це однозначно була погана ідея. Щоб ще хоч раз він запропонував їй випити разом… Стоп!

Він відсунув її настільки, наскільки дозволяли зімкнуті за його спиною руки, і заглянув дівчині в очі.

— Не смій, — холодно промовив він.

Такий ритуал передбачав безпосередній зв’язок зі смертю, і тим що після неї, і він зовсім не хотів, щоб хтось із його команди втратив розум, або і того гірше – душу.

— Це єдиний спосіб, — заперечила дівчина, і лють здавалося, отверезила її. — Тільки так ми дізнаємося хто його батьки. Тільки так зможемо притягнути їх до відповідальності.

Шейн зіщулив очі і глибоко вдихнув.

— Я найближчим часом не планую зустрічатися з предками і тебе на таку прогулянку відпускати не збираюся. 

Схоже, його плани накрилися мідним тазом. І найгірше було те, що з її характером, після всього цього їй на ранок навіть соромно не буде.

— Ну, будь ласка! — верещала дівчина йому на вухо, коли вони вийшли на вулицю.

Якби він ще знав, де вона живе. А так довелося чекати Фана. Звідки лейтенанту відоме її місце проживання він навіть знати не хотів. Головне збутися цієї зарази.

Можливо тоді він зможе повернутися в бар і...

— Ну, Шейн!

Демоноборець скривився від її вереску, і серйозно замислився над тим, щоб застосувати на ній сонні чари. І байдуже, який це матиме вигляд.

— Нарешті, — крізь зуби процідив він, коли поряд приземлився монофлайт лейтенанта.

В повсякденному одязі маг мав незвичний вигляд. І коли він зняв шолом, Шейн вперше зауважив, що у хлопця виявляється блакитні очі. Чомусь на роботі усі вони сприймалися ним у сірих тонах.

— Як це трапилось? — підійшовши до них, запитав лейтенант.

— Три чарки Елерського лікеру, — стомлено відповів він, і вкотре спробував відчепити від себе загребущі руки Ребеки.

— Не дивно, їй і однієї достатньо, — на цих словах, Фан накрив долонею свою шию, наче щось згадавши, і Шейн роздратовано засопів.