Читати книгу - "Фаворитка. Між двох вогнів, Очеретяна Кішка"

- Ви так і будете мовчати?! - Катріна була на межі нервового зриву. - Поясніть, що сталося? У вас одяг у крові!

Вона схопила чоловіка за рукав і відскочила, дивлячись на темні плями, що прикрашали його дублет. Едвін нетерпляче відсмикнув руку й скинув куртку, а потім стягнув через голову сорочку й кинув одяг у крісло. Вода з глечика приємно холодила обличчя. Поки краплі стікали в нього по підборіддю й залишали мокрі доріжки на шиї, він стояв, дивлячись кудись в одну точку, і розмірковував про те, що робити далі. 

Потрібно негайно поговорити з Алехандро, на зворотному шляху поруч виявилося занадто багато свідків, а потім віконт як крізь землю провалився! Ніхто не знав жодних подробиць нещасного випадку. Новина про подію поширилася зі швидкістю пожежі й моментально обросла деталями. Одні говорили, що кінь злякався звіра, який випадково забрів до парку, інші нібито бачили двох нападників у формі офіцера. 

Катріна окинула чоловіка поглядом - на тілі жодної подряпини, значить сам він не постраждав, але якимось чином був замішаний у замаху. Зітхання і вигуки її стали нестерпними.

- Що ви хочете знати? - Едвін скривився і повернувся до дружини. 

- Правду! Королеву скинув кінь, це я чула, як це сталося? На неї справді напали?

- Поняття не маю. Я не бачив, як усе сталося! 

- Ну звісно... - Катріна скорчила презирливу гримасу - Як про це не подумала, ви ж були зайняті! Романтична прогулянка і таке інше... возз'єднання пройшло без проблем?

- Прикуси язика, це тебе не стосується!  

- Ну чому ж? Адже мені, мабуть, доведеться тут затриматися. У вашому товаристві! 

Едвін зчепив зуби і несподівано схопив Катріну за плечі:

- До речі про це. Мені цікаво, як ви знаходите мого брата? Було б краще, щоб він уже зараз зайняв моє місце, я говорю не тільки про трон. У ліжку він теж гарний? 

- Відпустіть, мені боляче! - вона марно намагалася розтиснути пальці Едвіна

- Ти не відповіла! Якщо вже ми заговорили про серцеві схильності, я хочу знати. Так я правий?  Філіпп буде гідним наступником? 

- Вухам не вірю, ви ревнуєте?! Ну що ж, так, він був зі мною ніжним і уважним, як і належить люблячому чоловікові. Ви задоволені? 

 - Цілком! Мені тільки залишається висловити співчуття... бідний брат! 

Катріну трясло від гніву. Вона хотіла б знати, де Філіпп насправді і що він збирається робити, але жінку ніколи не ставлять до відома! Їй залишалося тільки спостерігати, як Едвін одягається, поки він мовчки не попрямував до дверей.

-Ви йдете? А що робити мені?

-Поняття не маю! Помолитися за Ельфрігу! Вдягнути щось належне обставинам і приєднатися до придворних, які зараз напевно стовбичать біля спальні. 

- То вона при смерті?! Але це означає... - герцогиня кинула на чоловіка короткий погляд. Якщо королева помре, то на престолі опиниться ніхто інший, як герцог Ламарський або його двійник. 

Серце герцогині затріпотіло, ніколи вона ще не була так близько до здійснення заповітного бажання. Королівський трон замість заслання з Дамп'єр! Філіпп замість осоружного чоловіка! Вона поспішила послухатися поради і подзвонила, щоб покликати покоївку - переодягнутися в темну сукню.  Едвін тим часом зник, він сподівався застати біля покоїв її величності більшість наближених і, можливо, свого батька, проте сталося це ще раніше. Віконт виріс наче з-під землі й подав знак іти за ним. 

- Вас немає біля королеви. Можу я дізнатися чому? - віконт був спокійний, але від нього виходило відчуття напруження і навіть загрози.

-У мене є зустрічне запитання. Чому я не бачу здивування на вашому обличчі? Це все - результат ваших інтриг? 

- Ще слово, Едвіне, і тобі доведеться покинути палац навіть раніше, ніж я планував, - тонкі ніздрі Алехандро здригалися, а в голосі зазвучали загрозливі нотки. 

- Отже, я вгадав, ось чому ви хотіли мого від'їзду... То мій брат уже тут? 

- Ні, на жаль, звичка робити все по-своєму поширюється і на нього. Ви обидва не розумієте серйозності ситуації. Якщо правда випливе зараз, стільки років потому, почнеться громадянська війна! Ідіть до її величності і постарайтеся поводитися так, як годиться братові і майбутньому королю. 

- А хіба я не склав із себе ці щасливі повноваження? Можливо, мені виконати ваше бажання і поїхати просто зараз? 

- Не здивувався б такому повороту, але є одне «але» - мадам Сеймур або Рос Джонс, не знаю, як назвати правильно. Вона не може покинути палац, поки не закінчиться з'ясування обставин. Усі придворні зараз у пілера.

Герцог зупинився, як укопаний посеред коридору. Він занадто добре пам'ятав, що являє собою підземелля замку і кімната для допитів, і рішення спало на думку миттєво. Не кажучи більше ні слова, Едвін розвернувся на місці й покрокував у зворотному напрямку, не звертаючи уваги на окрики віконта. Невдовзі його кроки вже лунали в гучному коридорі, де й у літню пору було холодно, а зараз температура впала нижче нуля. Офіцер, що охороняв вхід, шанобливо відступив убік, пропускаючи спадкоємця, і Едвін ривком відчинив двері. 

У кімнаті було чоловік десять, хтось сидів, інші пошепки проговорилися, зібравшись групами по дві-три людини. Голови слуг і придворних повернулися до нього одночасно. Тут, звісно ж, були не всі, хто супроводжував на прогулянці королеву, але його очі одразу вихопили постать Шарлотти. Вона стояла поруч зі своєю незмінною подругою і була дуже блідою. Обидві вони - і графиня, і Ізабелла, виглядали наляканими, та й хто б у цих стінах почувався інакше. 

- Ваша світлосте, - фрейліна зробила книксен і кинула швидкий погляд на Шарлотту. - Слава небесам, як добре, що ви тут! Благаю, заступитеся за нас! Я маю повернутися до королеви, моє місце - поруч із її величністю!

- Вас уже допитали? - він мав на увазі Шарлотту, яка не промовила ні слів і дивилася під ноги.