Читати книгу - "Танок драконів"

— Бачу, ти знову псуєш добрий пергамент, Йолло,— Гальдон зашнурував бриджі.

— Не всім пощастить бути недомейстром,— сказав Тиріон, у якого вже зводило руку. Відклавши перо, він попрацював короткими пальцями.— Не хочеш зіграти в сивас?

Недомейстер завжди перемагав, але за грою час збігав швидше.

— Увечері. Не приєднаєшся до нас із Грифом на уроці?

— Чом би й ні? Комусь же треба виправляти твої помилки.

На «Сором’язливій панні» було чотири каюти. В одній мешкали Яндрі з Ісіллою, в іншій — Гриф із Грифом Молодшим. По окремій каюті мали септа Лемора і Гальдон. Каюта Недомейстра була найбільша. Одна стіна була завішана книжковими полицями й заставлена кошиками, повними старих сувоїв і пергаментів; на іншій стіні були полиці з мастями, травами й зіллями. З жовтого хвилястого ілюмінатора косо падало золоте проміння. З меблів тут було ліжко, письмовий стіл, крісло, стільчик і Недомейстрів столик для сивасу, завалений різьбленими дерев’яними фігурами.

Навчання почалося з уроку мови. Гриф Молодший балакав загальною мовою так, наче знав її з народження; вільно володів валірійською і розмовними діалектами Пентоса, Тайроша, Мира й Ліса, а ще опанував торгову говірку моряків. Волантиський діалект був для нього такий самий новий, як і для Тиріона, отож щодня вони вивчали декілька нових слів, а Гальдон виправляв помилки. З мірінською мовою було важче: вона також походила від валірійської, але прищепленої на грубу, неоковирну мову Старого Гіса.

— Щоб добре говорити гіскарською, треба осу в носа запхнути,— пожалівся Тиріон. Гриф Молодший розсміявся, але Недомейстер лише сказав:

— Ще раз.

Хлопець слухняно повторив, закочуючи очі від усіх «з-з-з». «У нього кращий слух,— змушений був визнати Тиріон,— хоча можу закластися, що язик у мене більш повороткий».

За уроком мови йшла геометрія. Вона давалася хлопцеві важче, однак Гальдон був терплячим учителем, та й Тиріон допомагав. Премудростей прямокутників, кругів і трикутників він навчився від батькових мейстрів у Кичері Кастерлі, й зараз неочікувано легко пригадував свою науку.

Заки перейшли до історії, Гриф Молодший почав крутитися.

— Ми обговорювали історію Волантиса,— мовив до нього Гальдон.— Можеш пояснити Йолло відмінність між тигром і слоном?

— Волантис — найдавніше з дев’ятьох вільних міст, первісток Валірії,— знуджено почав відповідати хлопець.— Після Руїни волантисяни позиціонували себе як спадкоємців фрігольду й законних володарів світу, але не мали згоди в тому, яким чином досягти панування. Шляхта, «давня кров», вважала, що слід завоювати світ мечем, а купці й лихварі виступали за торгівлю. У боротьбі за владу в місті дві протиборчі фракції отримали назви «тигрів» і «слонів».

Майже століття після руїни Валірії владу тримали тигри. Деякий час справи йшли успішно. Волантиський флот узяв Ліс, а волантиська армія — Мир, тож протягом двох поколінь цими трьома містами керували з-за Чорних стін. Але кінець прийшов, коли тигри спробували проковтнути Тайрош. У війну на боці тайросян вступив Пентос, а з ним і вестероський король штормових земель. Браавос надав лісянським вигнанцям сто бойових кораблів, Ейгон Таргарієн вилетів з Драконстону на Чорному Жасі, а Мир і Ліс підняли повстання. Війна спустошила Спірні землі, але звільнила Ліс і Мир з ярма. Тигри зазнали й інших поразок. Флот, який вони вислали, щоб повернути Валірію, пропав у Курному морі. Їхню владу над Ройном повалили Когор і Норвос у битві вогняних галер на озері Кинджал. Зі сходу хлинули дотраки, виганяючи і простолюд з халуп, і шляхту з маєтків, і зрештою від Когорського лісу аж до верхів’їв Селору зосталися самі руїни та бур’ян. Після цілого сторіччя війни Волантис лишився зломленим, злиденним і знелюднілим. Отоді піднялися слони і з тої пори тримають владу. В якісь роки тиграм щастить і з них обирають тріарха, але тільки одного, в якісь роки — взагалі ні, отож уже триста років містом керують слони.

— Атож,— сказав Гальдон.— А теперішні тріархи?

— Малакво — тигр, Найесос і Доніфос — слони.

— І який урок можна отримати з волантиської історії?

— Без драконів не завоювати світу.

Тиріон не втримав сміху.

Пізніше, коли Гриф Молодший пішов на палубу допомагати Яндрі з вітрилами й жердинами, Гальдон заходився готувати столик для сивасу до гри. Спостерігаючи за ним своїми різнобарвними очима, Тиріон мовив:

— Кмітливий хлопець. Ви добре його вчили. Сумно це визнавати, але у Вестеросі половина лордів не така освічена. Мови, історія, співи, математика... непоганий рівень для сина якогось перекупного меча.

— У вправних руках книжка може виявитися не менш разючою зброєю, ніж меч,— озвався Гальдон.— Цього разу постарайся дати мені справжній бій, Йолло. У сивас ти граєш не краще, ніж колесом ходиш.

— Я намагаюся приспати вашу пильність,— відповів Тиріон, поки вони розставляли кісточки з двох боків різьбленої дерев’яної ширми.— Ви вважаєте, що навчили мене грати, але речі не завжди є такими, якими видаються. А що як я навчився грати в сироторгівця — такий варіант ви не розглядали?

— Іліріо в сивас не грає.

«Ні,— подумав карлик,— він грає у гру престолів, і в ній ви з Грифом і Качуром — тільки фігури, які він переставляє на власний розсуд і якими за потреби жертвує, от як пожертвував Вісерисом».

— Тоді це ваша провина. Якщо я граю поганенько, винні ви.

— Йолло,— хихикнув Недомейстер,— мені бракуватиме тебе, коли пірати переріжуть тобі горлянку.

— Та де ці славнозвісні пірати? Я вже починаю думати, що ви з Іліріо їх вигадали.

— Найбільше їх на ділянці від Ар-Ноя до Скорботи. Понад руїнами Ар-Ноя рікою правлять когоряни, а нижче Скорботи владу тримають волантиські галери, але ні ті, ні ті не контролюють відтинок річки поміж цими точками, тож його захопили пірати. На озері Кинджал повно острівців, де вони чаяться по прихованих печерах і таємних кріпостях... Ти готовий?

— До гри? Понад усякий сумнів. До піратів? Навряд чи.

Гальдон прибрав ширму. Обидва почали задумливо роздивлятися початкові позиції одне одного.

— А ти вчишся,— зауважив Недомейстер.

Тиріон був уже взяв у руку дракона, але передумав. Останнього разу він надто рано ввів його у гру — і дракона з’їла метавка.

— Якщо ми і справді стрінемося з цими легендарними піратами, може, я до них приєднаюся. Скажу їм, що мене звати Гугор Недомейстер,— він пересунув легку