Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Злочинець, Аманді Хоуп"

Лікар обернувся, окинув мене оцінюючим зовсім нетверезим поглядом і видав, несподівано перейшовши на «ти»:

- Ні, ти не зможеш, тут практика потрібна і певний досвід, - слово "досвід" він підкріпив ще одним келихом. - А ти навіть магію добре не освоїла.

Здається, я здогадуюсь, яким чином приходить це вміння.

Далі продовжувати розмову на цю тему не хотілося. Поки лікар у такому стані варто скористатися, може, вдасться з'ясувати те, що мені потрібно.

- Я не збираюся затримуватись у цьому світі, - промовила, понизивши голос і озирнувшись на всі боки. Мало, а раптом тут, як у нас, і у стін бувають вуха.

Цілитель здивовано на мене глянув, навіть ніби протверезів трохи.

- Не збираєшся? – перепитав так ошелешено, ніби не повірив сказаному.

- Ні, - сказала чітко і продовжила, знову перейшовши на шепіт. – Тому мені дуже потрібно все знати про портали. Чула, що воронки в інший світ можуть відкривати Видячі, але хто вони такі і де їх знайти?

Чоловік глянув на мене зовсім тверезо і навіть злякано і, нахилившись, заговорив:

- Видячих не шукай, ці тварюки одразу вчують, що ти з іншого світу. Тебе прикінчать, не встигнеш навіть запитати. Все, що прийшло з іншого світу, підлягає знищенню!

Від його слів стало справді страшно. Я тут розважаюсь, не особливо обережна, і навіть не здогадуюсь, що моє життя щохвилини висить на волосині.

Останню фразу лікар видав із зневагою дивлячись на танцюристів, що саме в цей момент пропливали в повільному русі недалеко від нас.Мимоволі задивилася на Дракона з принцесою, їхня «па» була така граційна і витончена, що я на мить забула про все на світі. Тільки тупий біль, що, здається, надовго оселився в моєму серці, не дозволив розслабитися. Мені не можна відволікатися на таку нісенітницю.

Відвернулася, струсивши з себе заціпеніння, і продовжила розмову.

- Що ж мені робити? - задала наступне запитання, і прозвучало воно жалюгідно і злякано.

- Стихійні портали! - підняв він вказівний палець вгору. – Вони трапляються часто. Можливо, через один із них ти потрапила до нашого світу. Але тут є ризик опинитися у світі тіней.

Час від часу не легше. Я тут збожеволію з усім цим. До тих, хто бачить - не можна, в портал, якщо такий знайду, теж пірнати з ходу не варто. Що ж робити?

Я знову з нещасним виглядом повторила своє питання вголос.

- Вирва у світ тіней складається з чорної маси, - поважно видав лікар. - А в інші світи з пилу та дрібних частинок.

Трохи полегшало. Мене ледве кондратій не вхопив. Що за звичка видавати інформацію за годину чайними ложками?

– А де їх шукати і коли? – спитала тепер уже з надією.

Як все просто вирішується, а я книжки всякі шукала, стільки часу загубила. Правду кажуть: горе з розуму. Ванька он за день інформацію нарив. Тепер навіть не знаю, хто з нас неуч.

- Звідки прийшла - там і шукай, - промовив наостанок лікар і, поглядаючи кудись убік, почав рухатись у протилежному напрямку.

Я теж озирнулася, з цікавістю виглядаючи, що ж таке спонукало відважного цілителя тікати.

І не здивувалася, коли помітила, як крізь натовп до мене ніби криголам по океану рухається сам Чорний дракон. З принцеською вже, мабуть, натанцювався, шукає розваги.

А мені сьогодні ніяк не хочеться бути його кумедною іграшкою. Тому, тим самим маневром, що й мій уявний татко, почала задкувати від Його Високості подалі.

Принц до мою прикрість помітив стратегічний відступ, і рвонув навперейми. Відстань між нами почала критично скорочуватися. Зовсім небагато і цей спокусник мене наздожене.

Мій відступ тепер перетворився швидше на втечу. Думала, вже все зараз схопить, але сьогодні фортуна була на моїй стороні.

- Алана! – закричав поруч дзвінким голоском Вовченя. – А я тебе всюди шукаю!

- Ваша Високість! - зраділа йому, як ніколи. – Навіщо ви мене шукали?

- Ти зі мною танцюватимеш! - заявив безапеляційно хлопчисько і, схопивши мене за руку, повів на середину.

Іншим часом я б обурилася такому нахабству та безцеремонності, але зараз вдала, що не помітила. Втіхою мені було обурене обличчя Дракона та його гнівний погляд на мою надто задоволену персону.

Танцювати з хлопчиськом виявилося дуже просто. Вовченя вдало вибрав такий танець, що особливих навичок не вимагав. Достатньо було стежити за першою парою та повторювати їхні рухи.

Щоправда, нашій парі дісталася особлива увага, навіть той, хто раніше не цікавився подібними розвагами, зараз залишили свої розмови і приєдналися до тих, хто спостерігав.