Читати книгу - "Виходь за мене, милий, Міа Натан"

Он як! Томас летить у Київ за мною. Мені не заховатися від того, що я натворила. Треба приймати тяжкі рішення. Факт лишається фактом. Я вагітна. Хто батько я точно не знаю. Але я знаю, що зараз у моїй голові суцільний Максим. Я хочу бути з ним! Але вагітна Аніта?.. Та за таких обставин, за яких було зачато це дитя, про що тут говорити! З іншого боку, дійсно - маля ні в чому не винне. У нас в Україні говорять: "Хіба мати винувата, що дитина дурнувата!" А тут навпаки: "Хіба дитя винувате, що мати дурнувата!"  А ще самій мені з цього всього не виплутати. 

Мої роздуми порушив сигнал нового повідомлення. Цього разу від Макса. Відкрила надіслане відео й почула те, що ніколи не могла навіть уві сні жахів собі уявити (принаймні від Максима). 

- "Я напишу тебе песню, спою под гитару," - підспівував він російською попсовій пісеньці, що лилась з радіоприймача прямо у салон авто.  

"Ты же знаешь - я здесь! Я всегда буду рядом!

  Остальное не важно, остальное пустое.

  Все мечты запускаем в это небо ночное."

Максим у своїй синій футболці - знайді, що купив у Бангкоку позаминулого літа (ще до мого пришестя) кермував кудись вулицями Гонконгу. А футболка тому знайда, що я її розкопала під час прибирання зовсім нещодавно в покладах у його шафі. Він про неї вже й забув! 

Ну от, знову за рибу гроші! Знову накриває сумом за Максимом. А часу пройшло зовсім нічого як я від нього поїхала. Чорт! Чорт!! Чорт!!!

"Может это дежавю, может быть я просто сплю?" - ага, саме так! Déjà vu! В перекладі з французької — вже бачене. Під цю дурнувату пісеньку я наче знову опиняюсь на нашій кухні у Гонконзі. Готую нам на вечерю лазанью.  Youtube за допомогою автоматичного відтворення пропонує мені послухати різне, відійти від звичного, розширити, так би мовити, музичні горизонти. За що я йому безмежно вдячна! Отож, викладаю я шар за шаром свій кулінарний шедевр, підспівуючи як зараз Макс на відео:

"Растворяются в тумане все мои слова "Люблю"

Но отмотав время назад

Я бы снова сделал этот шаг"

Вода у ванні нарешті перестала шуміти. Максим закінчив приймати душ. Він сьогодні тренував плечі. Вони у нього шикарні! Безумовно та беззаперечно! У нас вдома є свій спортзал з купою всякого приладдя, починаючи від звичайного копійчаного еспандера для кисті руки та закінчуючи усім необхідним для силових тренувань “залізом” та дорогезним велотренажером. Я продовжую куховарити, наспівуючи:

"Твоё "Навсегда" слишком быстро закончилось

Будто целый мир вдруг настроили против нас

Кажется, теперь между нами стоит стена

Кто я без тебя? Кто же я без тебя?"

У дверях кухні з’являється мій коханий чоловік. З, так би мовити, одягу на ньому лише рушник на стегнах. Мокре волосся забрано назад. На шкірі блищать краплинки води. Він зупинився біля входу й мовчки з посмішкою стежить за мною. Я якраз закінчила свою кулінарну творчість та запхала її у розігріту духовку. Облизала залишки соусу бешамель з пальця. Смакота!

- Мене не пригостиш? - почула голос Максима за спиною. 

- Пізно, хлопче, пити Боржомі, - відповіла йому, показуючи свої майже чисті долоні.

Він все з тією ж посмішкою підійшов до мене. Взяв мене за руку.

- Дай-но подивитися! - й почав повільно одна за одною цілувати подушечки пальців. Це так приємно, коли красивий чоловік з розкішними губами цілує подушечки пальців наче трошки втягуючи їх… мов порохотягом! (Розумію, порохотяг звучить не дуже романтично, але ви даремно. Штука класна!) Потім Макс, підхопивши мене під стегна, відірвав мої ноги від землі. Я автоматично обхопила його талію ногами та обійняла за шию руками, міцно притиснувшись до нього. 

"Поцелуй твой французский

Валит с ног словно выстрел

Ну - и где, твои чувства?

Ты ушла по-английски!"

Він ніжно доторкнувся губами до кінчика носа, потім поцілував своїм фірмовим цьомчиком. 

- Французьких поцілунків їй захотілось! Чим тобі українські не подобаються? І навіть не думай про оте піти по-англійськи! Я ніколи не дозволю!

Ніколи не говори ніколи! 

Потім рушник з його стегон упав на підлогу…  І... Лазанья згоріла. Зовсім. 

"Тебя не забыть мне, сколько бы я не пытался

Не разбить то, что уже давно на части

Это пламя погасло, сорваны маски

Но по другому лишь в сказках

Поцелуй твой французский

Валит с ног словно выстрел

Ну - и где, твои чувства?

Ты ушла! …"

Максим на відео закінчив співати, екран згас, його голос замінила тиша, а обличчя - темний екран телефона.  А Максим у моїй голові панував на повну! Та хай йому! Тільки я зібралась, ще раз переглянути надіслане ним відео, як у двері подзвонили. Хто там ще?