Читати книгу - "Всі барви неба, Хелена Власенко"

-          Красуне, я вже зачекався,- ліниво заговорив до неї спершись на спинку лавки ліктем.

Дівчина сіла біля нього, мило посміхаючись, обняла і чмокнула в губи.

-          Вибач, дуже-дуже прошу. Це все одна трагічна історія кохання після якої очі довго висихають. Сам розумієш,- примирливо посміхнулась до нього.

-          Не розумію. Я сопливих романів не читаю.

-          Ну звісно. Ти ж мужик і де тобі до сентиментів. Жорстокий і кривавий бойовик оце тобі подавай,- закотила очі дівчина.

-          Мені тебе подавай,- він притягнув її до себе і припав до губ довгим поцілунком.

Через кілька хвилин Ліна відірвалася від нього, щоб сказати, що вони так запізняться. Роман нехотя погодився і вони пішли в кінотеатр, який стояв неподалік, в тому ж таки парку.

Молоді люди переважно обирали собі комедії. Мелодрам не любив Роман, а бойовиків чи трилерів, переважно, не любила Ліна. Тому саме комедійний жанр став компромісом. Сьогодні вибір впав на стрічку «Нестерпні боси». Фільм виявився смішним і цікавим, але Ліна постійно ловила себе на тому, що кожен раз при слові бос, в її уяві виринали непроханим гостем, небесно-сині, до божевілля красиві, проникливі очі...

Після кінотеатру, дівчина дуже хотіла прогулятися нічним містом, але Роман наполіг, що вечори ще доволі холодні і, щоб вона не змерзла, потягнув її до себе додому, заманюючи теплом і чаєм з її улюбленими тістечками. В Ліни промайнула думка, що Роман запропонував зустрітися сьогодні саме тут, бо недалеко звідси живе і з самого початку планував запросити до себе. Провести час зі своїм хлопцем в тишині і на самоті теж було непоганою ідеєю. Ліна погодилась.

Вже з самого порога, не встигли вони роззутися, як Роман притягнув і притиснув її до себе та пристрасно поцілував. Він, не відриваючись від ніжних губ, обережно вів її до спальні по дорозі скидаючи з обох куртки. Поцілунок ставав все палкішим і наполегливішим. Хлопець гладив струнке тіло всюди, куди тільки міг дістати. Ліна починала танути в його обіймах. Дихання зробилось важчим. Роман підвів її до ліжка і легко штовхнув на нього. Вона впала і трохи ніяково подивилась на хлопця знизу вверх поки він знімав футболку. За цих кілька секунд вернулась частинка здорового глузду і Ліна спробувала сісти. Роман зрозумів, що пташка знову хоче вирватися і швидко вернувся до поцілунків. Почав шепотіти їй ніжні слова хриплим голосом. Вона незчулася, як вже лежала на ліжку, а він цілував її шию (найчутливіше місце), рука гладила і доволі сильно стискала грудь. Ліна знову слабо запротестувала і спробувала вислизнути.

-          Тихо. Тихо, моя красуне. Дай насолодитися тобою, - шепотів їй на вухо і почав цілувати і покусувати його, потім провів вологу стежку вздовж підборіддя до її вже почервонілих і розпухлих губ.

Ліна відчувала, як рука почала рухатися з легким натиском по талії і перемістилась на живіт. Він неспішно, щоб ненароком не злякати дівчину, опустив руку нижче і обережно торкнувся струнких стегон. Вона важко дихала і горнулась до нього. Роман вирішив, що час настав. Він знову поклав руку на живіт і погладжуючи опустив нижче. Набравшись впевненості, обережно просунув руку між міцно стиснутих стегон і сповз до трусиків.

Коли Ліна відчула його руку там, в голові завила сирена. Дівчина різко розплющила очі. «Що ми робимо?! Ще ні, ще не час. Я не налаштувалася. Я не готова»,- панічно заметушилась свідомість. Ліна почала наполегливо вириватись з його обіймів.

-          Що трапилось? Ти чого? – Роман продовжував цілувати і хаотично гладити її, сподіваючись розпалити сильніше, щоб вона забула про свої ідіотські протести, які вже втомили його.

-          Перестань, будь ласка. Припини! - Ліна врешті вирвалась з його обіймів і сіла на край ліжка.

Роман важко впав на постіль, потім сильно вдарив кулаком десь біля своєї голови і різко зірвався на ноги.

-          Чорт, Ліна, що ти твориш? Я щось не те зробив? Чи може не так? Скільки я повинен іще чекати? Скажи мені, чого ти хочеш? -  доволі агресивно накинувся на неї, терпіння було на межі.

Дівчина винувато ховала погляд:

-          Пробач. Ти все правильно робив. Причина в мені. Просто, я ще не готова,- знизала плечима.

Роман схопився руками за голову і нервово засміявся, ходячи по кімнаті. Потім зупинився і розвернувся до неї.

-          Ти смієшся з мене? Чи тобі просто подобається мене мучити? Тобі 23! Як ти можеш бути не готова?- його голос зривався на крик.

Ліна мовчала, бо не мала для нього відповіді. Роман, дивлячись на її тендітну фігурку, глибоко вдихнув і заговорив трохи спокійніше:

-          Ліна, я серйозно. Що з тобою? Скільки мені ще чекати? Я не залізний.

Непрохані спогади вернули її в той далекий дощовий день, коли Артем кинув її з цієї ж причини. Здавалося, що Роман зробить зараз те саме. Дівчина не хотіла розставатися з ним. Хлопець дуже подобався їй і вони чудово ладнали.

-          Ще трошки. Я наважуся. Та я вже майже готова, - благально подивилася на нього,- просто це важливий для мене крок і я хочу бути повністю впевненою в ньому і в собі.

Роман заплющив очі і важко вдихнув-видихнув, закидаючи голову назад. Після гнітючого кількахвилинного мовчання знову подивився на неї.

-          Добре. Я ще трохи почекаю. Ти дуже дорога мені і я хочу, щоб ти стала врешті моєю у всіх розуміннях.

Ліна полегшено видихнула, піднялась з ліжка і радісно обняла його за шию.

-          Дякую, - тихо прошепотіла в губи і міцно поцілувала. – Ти найкращий.

Хлопець нічого не відповів на її репліку. В кімнаті почувся тільки його недовірливий смішок.