Читати книгу - "Тур за коханням. Частина перша, Оксана Мрійченко"

Надвечір небо над Одесою остаточно затягнулося щільними хмарами та почало сіяти на місто рясний дощ. Матвій підвівся з м’якого крісла та підійшов до вікна свого кабінету, засунувши руки в кишені блакитних джинсів. Крізь прозоре скло було добре видно широку смужку порожнього піщаного пляжу, за яким розкинулося безкрайнє море. Від сильного вітру поверхня води вкрилася хвилями, які з розгону налітали на берег та одразу розсипалися тисячами бризків. Через відчинену половину вікна Матвій добре чув шум моря і на повні груди вдихав вологе повітря, насичене ароматами солі та літнього дощу. Добре мати готель на першій лінії та милуватися таким краєвидом. І попри те, що у Матвія в Одесі було два розкішних готелі, найулюбленішим був саме цей — «Pearl Royal Hotel». Королівська перлина, з неймовірно гарним краєвидом на морську далечінь. І саме тут Матвій облаштував собі кабінет. Йому дуже подобалося робити перерви в роботі та підходити до вікна, щоб помилуватися морем. Це не набридало ніколи, а хвилі на неосяжній водній гладі щоразу здавалися трохи інакшими. Зараз море хвилювалося та сердито билося об берег, а темно-сірий колір води чудово пасував до низьких хмар на небі. Дощ посилився, остаточно перетворивши повітря на вологу прозору завісу, проте навіть вона не могла сховати бурхливих хвиль, які з грохотом налітали на пляж.

Матвій прожив у Одесі всі свої тридцять п’ять років і не уявляв життя без моря. Коли доводилось їздити кудись, де не було цих бурхливих хвиль, він сумував за ними наче за добрим другом. Плануючи відкривати свій бізнес, Матвій одразу вирішив, що це буде готель. Зі стартовим капіталом допомогли батьки. Починати довелося з пансіонатів на пристойній відстані від пляжу, проте через шість років наполегливої роботи Матвій залучив кредитні кошти та відкрив «Pearl Royal Hotel» — свій перший елітний готель біля самісінького моря. Виплатити кредит вдалося досить швидко. А ще через два роки Матвій відкрив свій другий готель на морському узбережжі Одеси, давши йому назву «Sky Royal Hotel». Новий готель був ще розкішнішим та мав десять поверхів, а на його даху було облаштовано зону відпочинку, з якої відкривався неймовірний краєвид на зоряне небо. Проте Матвій чомусь завжди любив «Pearl Royal Hotel» трохи більше.

Двері кабінету тихо відчинилися і на порозі з'явилася струнка брюнетка в стриманому літньому костюмі персикового кольору. На приталеному жакеті, який гарно підкреслював її пишні груди, було добре помітно металевий золотистий бейдж з написом «Головний адміністратор».      

— Привіт! — шоколадні очі дівчини блиснули кокетливим вогником, а на її виразному обличчі з’явилася посмішка. — Не зайнятий?

— Привіт, Діано! — Матвій повернувся за стіл та відкинувся на спинку крісла, поклавши долоню на живіт, обтягнутий білою футболкою. — Щось сталося?

— Ні, — дівчина підійшла до столу боса, починаючи грайливо накручувати на палець своє хвилясте чорне волосся. — Вже пів на восьму, мій робочий день майже закінчився. Є плани на вечір?

— Мушу дочекатися дівчину з веб-студії, — спокійно промовив Матвій. — Вона повинна приїхати сьогодні потягом, о восьмій.

— І навіщо було тягнути сюди якусь дівчину з Києва? Могли б просто найняти фотографа, а потім звернутися до однієї з веб-агенцій у нашому місті.

— Не люблю мороки. А цю студію Давид порадив. Я готовий переплатити, нехай лише зроблять все якісно.

— Хочеш я тебе почекаю? — хитро примружила очі Діана. — Можна разом поїхати кудись повечеряти. А потім можу запросити тебе в гості.

Матвій нічого не відповів, але повільно підвівся з-за столу. Діана звабливо посміхнулася йому, кокетливо закусивши губу. Матвій підійшов ближче і зупинився зовсім близько від дівчини, проте не торкнувся її.

— Діано, навіщо вдавати, що ми пара, якщо це зовсім не так?

— Нам ніщо не заважає бути у стосунках, — тихо промовила дівчина.

— Якщо у нас пару разів був секс це аж ніяк не означає, що ми в стосунках. Ти сама затягнула мене в ліжко. І ми обоє розуміли, що це буде просто приємно проведений час. Мені здається, що краще поставити на цьому крапку.

— Я не хочу крапку, — очі Діани стали рішучими. — Краще кому!

— Я не маю почуттів до тебе і ти завжди це розуміла. Навіщо продовжувати те, що не має шансів?

— Я зроблю так, що у тебе з’являться почуття.

— Якщо вони досі не з’явилися, то сподіватися на це безглуздо. Пробач. Завершуй роботу та йди додому.

Матвій відійшов від дівчини та повернувся за свій стіл. Обличчя Діани стало роздратованим, а її спокусливі губи стиснулися в тонку рішучу смужку. Дівчина граційно розвернулася та мовчки вийшла з кабінету. Проте двері за нею зачинитися не встигли, бо до Матвія буквально влетів молодий хлопець, одягнений в темно-зелені шорти та чорну футболку поло. На вигляд йому було років двадцять п’ять.

— Матвію… — хлопець замовк і поклав долоню на своє скуйовджене чорне волосся, неначе намагаючись щось згадати.

— Сергійович, — з легкою посмішкою підказав йому Матвій. — Наскільки пам’ятаю, тебе Артемом звати і ти наш новий водій?

— Так точно! — Артем остаточно збентежився. — Пробачте, що я ось так… Забув постукати.

— Та кажи вже, що сталося?

— Машина не заводиться. А мені ж їхати на вокзал по ту панночку з Києва. Я вже все перевірив! Не знаю, що таке. Вдень без проблем зустрів гостей, а тут…