Читати книгу - "Я тебе до нього відпущу, Ема Ноель"

З раптової тиші, яка настає за мить, розумію, що дзвінок закінчено. Дивлюся невтямки на телефон. Чудово! Просто поставила перед фактом! Аж плакати хочеться від образи й безпорадності. Невже не можна було це кляте доставлення в офіс замовити? Я тут до чого?

— Щось сталося? — привертає увагу Свят.

— Я маю їхати додому, — видаю з досадою й роздратуванням.

На чоловіка поглянути сміливості бракує. Він готував мені сюрприз. Мені б на його місці було неприємно. А ще він може сприйняти це як небажання продовжувати спілкування з мого боку й банальну відмазку. Не хочу, щоб він так думав.

— Я справді хотіла б з тобою…

— Все гаразд, — зупиняє мої жалюгідні спроби виправдатися. Дотик до моєї руки змушує здригнутися й вражено застигнути. Накривши мою долоню своєю, Свят продовжує: — Не засмучуйся, Злато. До вихідних я буду зайнятий, але писатиму тобі, якщо ти не проти. А на вихідних можемо зустрітися. Що скажеш?

— Скажу, що я не проти, — відповідаю, відчуваючи, як настрій знову покращується.

— Куди тебе відвезти?

Встигну чи ні, якщо за байком заїхати? Ні, так я точно не встигну, тому називаю свою адресу й прошу відвезти мене додому.