Читати книгу - "Ти мене (не) підкориш. Книга перша, Єва Басіста"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Цікаве питання. Хоча гадаю, що ні. Він би такого не зробив, адже вона не я. Я ж помилка. Тієї ночі хотів розважитися, а не дітей робити.
Але про це пометикую потім. Я обдивляюся паркан - якщо дуже сильно постаратися, то його можна перелізти та сховатися в гущавині. Утім для цього спочатку треба непомітно вийти з будинку.
Утнути таке? Зараз це точно не вийде. Вікно вузьке, а також другий поверх - високо. Хоча це не дев’ятий, як було у мене вдома. Не заб’юся, але можу собі ногу зламати, а найгірше – калікою стану. А хіба мені таке треба?
Промовляю подумки лайливі слова та відходжу від вікна до раковини. Вмикаю воду та дивлюся на своє відображення. Просто жах: очі червоні, обличчя безрадісне, а шкіра така бліда…
Вмиваюся прохолодною водою. Рідина приємно щипає шкіру, але мій зовнішній вигляд не покращує. Така сама. А якщо отой "наречений" злякається? Було б дуже добре…
Виходжу з ванної та дивлюся на коридор. Повертаюся не тим шляхом, яким вели сюди, а іншим. Роздивляюся будинок, адже цікаво, та раптом чую знайомий жіночий голос, який лунає з прочинених дверей. Це Тетяна. Вона говорить про мене. Застигаю. Піти далі чи залишитися та підслухати? Без роздумів вдаюся до останнього та плювати, що таке не можна робити.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти мене (не) підкориш. Книга перша, Єва Басіста», після закриття браузера.
