Читати книгу - "Виходь за мене, милий, Міа Натан"

- Тепер можна й шампанського!

- Ти серйозно? 

- А чому ні? Заручини так заручини! Ти що, даремно старався? До речі, як на мене, саме час розповісти майбутній дружині, навіщо тобі весь цей цирк з одруженням!  Та чому саме я?

- Хотілось би зберегти інтригу якомога довше. А ти... тому що, здається, я тебе люблю!

Ледь не пирснула йому у фізію шампанським. Але ж казкар! Дід Панас, розумієш! 

- Угу! Дай вгадаю - кохання з першого погляду?!

- Не вгадала. Я тебе споглядав безліч разів. Мені подобається дивитись на тебе і слухати, як ти говориш. У тебе чарівна манера спілкування!

- І що тобі найбільше сподобалось у нашому спілкуванні: сволота, придурок чи набридливий козел? Ой, ні, знаю - дурбецало!

-  Дурбецалом ти мене ще не називала.

-  Тільки-но назвала.

-  Мені подобається все, що ти говориш. Ну, майже все.

- У чому тут прикол? Й звідкіля ти, в біса, такий обізнаний щодо мене? 

- Якщо чесно, я давно за тобою слідкую. В основному звичайно через соцмережі. Ти досить відверта в онлайн спілкуванні. У Facebook та Instagram ми вже давно друзі. Просто, я майже весь час живу за кордоном. До Києва рідко приїжджаю.

- От казала мені мама не спілкуватися з незнайомцями в Інтернетах тих! Але все це якось ненормально!

- Наче ти не стежиш ні за ким у соцмережах? 

- Аж так, щоб знайти людину й одружитися з нею - ні!

Як не дивно, ми отак собі сиділи, чемненько розмовляли, пили шампанське, їли полуницю з шоколадом. І мені було добре з ним! Навіть дуже добре! Так спокійно, затишно, як з кимось рідненьким. Він із задоволенням сміявся з моїх жартів і зовсім не ображався, коли я відверто «перегібала палицю». І, якщо чесно, мені хотілось залишитись тут з ним. На всю ніч. Більше того, я, грішним ділом, почала задивлятись на його губи. Хотілось ще раз політати. Й, водночас, боялась, що він помітить мій погляд та здогадається, про що я думаю. А я ой, яка не впевнена, що мені вистачить сил опиратися йому. Ні, треба робити ноги, аби чого не сталось… сороміцького.

- Певно, мені вже час. Піду гляну, чи висох мій одяг.

-  Я тільки дивився. Навіть трусики мокрі.

- Ти чіпав мою білизну?! Так ти ще й фетишист-збоченець! Господи, як мені пощастило зустріти таку багатогранну особистість!

Мої слова він проігнорував. Натомість, зауважив:

- Я думаю, буде краще, якщо ти поїдеш зранку. Переночуєш тут, спокійно поснідаємо та й поїдеш. Тобі немає за що турбуватись. Я вже сказав, що не чіпатиму тебе. А слово своє я звик тримати. Так що, не проси і не моли, і ні на що не розраховуй. Чекай першої шлюбної ночі.

Він самовдоволено посміхнувся. Знову ці чортові бісики!

- Але тут одне ліжко! Може ти собі знімеш ще один номер?

- Слухай, мала, я звичайно людина не бідна, але зовсім не в моїй практиці розкидатися грошима намарно. А мені ще й тобі 250 000 шукати. (До речі, так, чорти його забирай! Мало не забула!) Ліжко достатньо велике. Але якщо ти вже така цнотлива скромниця, можу лягти на дивані.

Я подивилась на нього, потім на той малесенький диванчик.

- Добре! Я ж не якась кровожерлива самодурша, будемо спати разом. Я маю на увазі, в одному ліжку. Одним словом, давай лягати. Вже пізно.

Це було так дивно й… чуттєво, лежати біля нього в ліжку, чути як він дихає, відчувати тепло від його тіла. Та ще й цей халат на голе тіло! Рятуй-милуй! Хоча б не розчахнувся серед ночі. Одним словом, ледь заснула. А снилося мені, дівчулі, таке, що годі розповісти! Червонію від однієї лише згадки… Якщо він, не торкаючись до мене, уві сні зміг мене задовільнити, що ж то може бути, коли … Ну, ви зрозуміли! 

Зранку я прокинулась від того, що Максим із загадковою посмішкою, якось занадто пильно дивився на мене. Найперше глянула вниз, чи не розчепірило халат? Вилаялась про себе, бо таки занадто розійшовся на грудях. Похапцем поправила. А він все посміхався!

- Доброго ранку, сонечко! Як спалось?

- Чудово! А тобі?

- Ледь заснув! Хіба біля такої, як ти заснеш?! Але ж ти й гаряча штучка!

Я спалахнула миттєво. Що ж я таке уві сні встигла натворити?

- Яка я тобі ще штучка? І перестань шкіритись!

- Не можу! Порадувала ти мене сьогодні знатно! Хоча й не давала спати майже всю ніч!

- Що ти мелеш?

- Я тобі, казав, що ледь заснув. Так от, уяви собі, тільки-но я заснув прокидаюсь від… Ніколи б не подумав… Навіть, не знаю, як сказати!

- Ну, то й не кажи! Забери ці знання з собою у могилу!

- Ні, не можу. Добре, скажу як є - прокинувся я від твоїх хтивих стогонів. Прям як у хороших еротичних фільмах. Хотів би я побачити, що тобі снилось!

Я мало крізь землю не провалилась. Серце закалатало, як відбійний молоток. Мене кинуло в жар. Я навіть не зразу знайшла, що відповісти. А він не вгавав: