Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"

Глава 49

В його обіймах було так добре. Безпечно. Здавалося, Марк закрив мене від усього світу.

Точніше був усім світом для мене зараз. Чи надовго? Не знаю.

Сама собі зізнатися боюся, злякати момент. Нині він почувається винним. Але мені не потрібна жалість, мені не потрібна відповідальність. Я хочу, щоб він був щирий зі мною. Вбираю в себе його запах, його силу. Мені байдуже, що він перевертень, що такі стосунки ганьблять.

Ніхто не змушував моє серце битися частіше. Ритм збивається і прискорюється варто йому мене торкнутися. Ніжністю своєю вибиває весь кисень із легень. Дихаю і боюся захлинутися. Боюся, що казка зникне. Боюся усвідомити, що це лише плід моєї уяви. А я все ще там у хатині. І відьми бавляться зі мною. Стільки ненависті було в їхніх очах.

Чи можливо ненавидіти незнайому людину?

Я думала, що ні...

***

Марк прокинувся раніше за Мію та милувався нею. Уві сні вона закусила губу і про щось напружено міркувала. З'явилася складка між бровами. Провів долонею, намагаючись забрати весь біль. Наповнити її справжніми, новими, яскравими спогадами.

– Мія, -- кличе ледве чутно і цілуе за вушком. Кумедна така, намагається відсунутись. -- Повернися.

Мія розкриває свої сонні очі та дивиться уважно. Дезорієнтована. Страх прослизає.

-- Ми вдома, -- Марк ловить її обличчя долонями, видихаючи у губи.

-- Марк? – схвильовано перепитує дівчина. – Усе скінчилося? – у голосі Мії страх, вітчайдушний страх.

-- Давай ми знімемо з тебе цей халат? М? -- усміхається Марк, а вона знову губиться.

– Навіщо? – закушує губу Мія.

Марк невзмозі стриматись. Нахиляється і чіпляє її губу зубами та відтягує.

-- Треба мазати маззю, – видає приглушено хлопець.

-- Я сама, -- тихо та відчайдушно опирається Мія.

-- Ми домовилися, пам'ятаєш? – тягне за пояс, який легко піддається. Мія заливається рум'янцем. – Про що ти подумала? Розсунув халат. – Говори.

– Я не… – Марк прикладає палець до її губ.

-- Лягай на живіт, буду лікувати тебе, – посміхається Марк. Мія трохи поміркувала та здалася. Робить, як попросив.

-- Яка ти гарна... Навіть не уявляєш.

Марк набирає мазь і обережно починає вивчати її тіло. Спочатку проводить по шиї. У Мії виступає табун мурашок. Намазує плечі. Поки тримає себе в руках, але, мабудь, це не надовго. Вона розкрита зараз переді ним. Вразлива. Проводить руками по лопатках.

– Лікування може бути приємним, правда? – хлопець сам не розуміє, питає чи стверджує. Йому потрібна її довіра.

– А? - не може відповісти дівчина. Думки плутаються. Тремтіння зароджується у всьому тілі. Вона хоче дізнатися, що він може запропонувати, але наскільки далеко можливо це пізнання.

Цілує її у вигин шиї. Вона здригається, але не відштовхує. Проводить язиком до вушка, закушуючи мочку. Шкода, що для маневрів так мало місця. Синці практично по всьому тілу. Набирає ще мазі та намазує всю спині. Дує.

Після того як мазь підсихає, цілує кожний вигин. З особливою акуратністю заціловує всі синці. Вони вже змінюють колір, отже скоро зійду. Проводить рукою по гематомі з боку. Проводить нею вище до грудей. Мія затримує подих. Марк ненароком торкається грудей і відразу прибирає руку.

Маленька починає дихати частіше. Незважаючи на стрес вона збуджується. Значить насильства над нею не було. Марк не впевнений, що Мія поділилася всім навіть з ним. Проводить долонями по її стегнам.

– Гей! – обурюється Мія, бо точно пам'ятає, що там немає синців. – Там нема чого мазати.

"Пихкає мій їжачок, захищає свої кордони", -- посміхається подумки Марк

-- Мія, ти робиш все, що я попрошу, -- каже він та легко ляскає по дупці. – І погоджуєшся на все, що я роблю. Такою була угода, -- знову ляскає.

-- Марк, ті безсовісний! – спалахує Мія. -- Не можна так!

-- Можна, ще й як можна! - задоволено посміхається. 

Вона не бачить, але Марка розпирає зараз. З нею все яскраво. Кордонів у них не буде.

Стискає сідниці. Водить руками по ногах. Не забуває намастити їх. Проте треба час від часу нагадувати собі, що вони займаються лікуванням. Дає хвилину підсохнути.

– Перевертайся! -- командує, стверджує, не може спокійно говорити. Емоції через край.

– Ні!

– Передбачувано, --  тягне Марк.

Перехоплює її за талію та повертає обличчям до себе. Мія одразу прикриває груди.

-- Маленька, ми приймали душ разом, пам'ятаєш? – широко посміхається, вбираючи її збентеження перемішане зі сказом. Чудова.

-- Це занадто! – протестує Мія. Хоче і бойться одночасно.

Марк вигнув одну брову. І що це має означати? Словник хтось захопив?

Одним впевненим рухом Марк схиляється і з натиском цілує її. Секундна затримка і Мія відповідає з усією пристрастю. Їхні язики зустрічаються і вступають у бій. Кусають однне одного.

Куди поділася моя ніжна дівчина?

Перед Марком зараз пристрасна тигриця. Він повільно відсуває її руки. Мія навіть не пручається. Поглинена пристрастю, не звертає уваги на цю дію.

Марк відриваюсь від неї. В очі дивлиться. А там ураган. Очі горять, ще трохи й спалахне вся.

– Не примушуй тебе зв’язувати, -- усміхається хлопец. – Думаю ще зарано, але ми повернемося до цього питання.

– Навіщо? – хрипить дівчина.

– Руки тримай під подушкою, -- Мія дивлиться в очі Марка і не може збагнути про що він говорить. Пізно до неї дійшло, що він їх розвів убік, коли вони цілувалися.

-- Так, дівчинко моя, я такий, – посміхається. – Не чекай на чесну гру.

Краса моя примружила очі. Точно щось задумала, але покірно залишила руки під подушкою. Розумниця. Провів рукою по шиї. Не забув про ключиці.

– Нічого не забув? – мило муркоче дівчина.

– Що? – дивиться їй в очі Марк. Там запалюється вже знайомий вогник.

– Мазь.

– Добре, що нагадала.

Набирає мазь, розтираючи по долонях. Проводить по животу, вона стягує його. Нахиляється до шиї та вдихає аромат. Так! Запах меду посилився.