Читати книгу - "Наречена мого брата, Ярл Конг"

- Якого ху... чорта ви були в ігровому центрі? - Як я і передбачала Артур збирається влаштували скандал, і навіть вирішив не відтягувати на потім ці веселі старти, тому приїхав раніше зазначеного часу. Покинув всі свої справи й прилетів на крилах злості.

- Хто тобі сказав, що ми були в ігровому центрі? Твій юний слідопит видав тобі таку інфу? - Наречений ставив питання саме мені, оскільки відповідальність за його брата переклалася на мої плечі, коли я організовувала тому побачення з Рітою. Та на себе бере удар сам Марат, намагаючись захистити мене, прикрити собою.

- А ти куди прешся? Тобі що до того, чи він видав ту інфу, чи хтось інший! Головне, що це так і є і ви туди якогось біса поперлися!

- Краще б він дивився за твоєю нареченою, ніж витріщався на вивіски закладів!

- І що з моєю нареченою трапилося? Крім того, звичайно, що вона знаходилася біля тебе, ідіота! - Артур не збирається згладжувати конфлікт, навпаки провокує свого брата такими образами.

- Краще біля ідіота, ніж біля сліпого й тупого охоронця, який не може вслідкувати за людиною, яку йому надали захищати! Чи ти не для цього його наймав? Більше задля того, щоб він тягав твою майбутню дружину, начебто як якусь річ? - Що ж, я між двома вогнями, оскільки Марат теж зачіпає свого родича. Без образливих слів, але з товстими натяками на те, що Артур не здатен мене захистити. Ні сам, ні через когось.

- З ним я розберуся, і якщо це правда, що він застосував до Емілі більше сили, ніж потрібно було, то він поплатиться, - і я вірю нареченому. Тому охоронцю буде не солодко. Впевнена, він полетить до біса з даної роботи, та ще й отримає фізичних лящів від роботодавця.

- А як ти поплатишся? - Марат не вгамовується, відчув смак крові, крові охоронця, і тепер вирішує замахнутися на більші шахові фігури. Пішак злетів, чоловік пішов на "короля".

- А за що я маю поплатитися? За те, що маю брата придурка? Чи за те, що дозволив вам двом прогулятися, надіючись на те, що хоча б в одного з вас є мізки в макітрі? - Артур не звик до того, що його хтось вичитує. Взагалі то це його місія. Кожного втокмачувати в лайно, якщо щось йде не по його сценарію. А тут поворот-розворот на сто вісімдесят градусів і стрілочка "винен" вказує на нього.

- За те, що в Емілі викрали сумку з її речами, а ти знайшов такого неймовірного охоронця, що той замість того, щоб наздогнати того йолопа, тягнув дівчину до машини, незрозуміло для чого та навіщо. Хочеш сказати, що ти тут ні до чого? В цьому немає твоєї заслуги? Ти біленький та пухнастенький?

- Це правда? - Наречений злий, чую, як скрегочуть його зуби, а кулаки стискаються до побіління, та все ж з останніх сил він стримується та повертає до мене своє перекошене агресією обличчя. Що я моментально втискаюся в спинку крісла, і хочу крізь неї провалитися кудись в підземелля. Там перечекати негоду на душі Артура.

- Так, в мене викрали сумочку з мобільним та іншими речами, і якби не Марат, то я б вже їх ніколи й не побачила, - я взагалі закінчую цей день з мінімальними втратами. Телефон на місці, годинник теж дістали, тільки нерви зіпсовані. Правда можливо було б краще, якби щось з матеріальних речей пішло, а нервові клітини збереглися, бо їх не відновиш як все інше.

- Прямо благородний вершник без голови, - промовляє Артур з єхидною посмішкою на обличчі, дивлячись на свого брата.

- Це замість "дякую"? Ти бездарно підходиш до вибору охоронців, а крайнім мене хочеш зробити? Не гоже пану великому керівнику визнавати свої помилки?

- А як же твоя нова дівчина, братику? - Артур різко змінює тему, усвідомлює, що Марат має рацію, і тут же пересмикує на інше. - Не зійшлися характерами? Чи ти пикою не вдався для Рітусі?

- Навпаки, вона мені не підійшла. Не той типаж жінки, з якою я хочу бути.

- Не той типаж, справді? - Насмішка в голосі мого нареченого навіть мене зачіпає, що вже говорити про Марата, на адресу якого все це лунає. - Твій типаж це дівка, яка перед кожним мужиком розставляє ноги, а після ходить з пузирем та не знає, кому впаяти своїх діточок?

- Закрий писок! - Була б я на місці Марата, то вже б дала по тому писку Артура, а не просила його закрити. Він же знає, яка це болюча тема для його брата і цим користується, виводячи родича на емоції. Навіть уявити не можу, наскільки наразі тяжко Марату. Які почуття він переживає в цю секунду.

- Та навіть вона, маючи двох спиногризів, проміняла тебе на якогось чергового трахаря! - Та де там, Артур не спиняється, він ще більше заводить брата, ще сильніше його зачіпає за живе. - Можливо, братику, варто над цим задуматися, що навіть така дірка, як ця твоя Алі...

Домовити Артур так і не встиг...