Читати книгу - "Каравал"

Скарлет хотіла б запитала ще, адже кортіло дізнатись більше про Легенду, та болюче відчуття втрати ще однієї людини не давало спокою, затьмарюючи думки чорною хмарою.

— Я хочу знати про Джуліана.

— А я все чекаю, коли ти про нього запитаєш? — Телла прикусила куточок губи.

— Тобто? — різко запитала Скарлет. Вона все ніяк не могла наважитися запитати: живий він чи мертвий. Щойно вона побачила Теллу, в душі її зажевріла надія, що Джуліан не помер. Із Теллиного виразу обличчя неможливо було щось довідатися. Скарлет боялася, що воскресіння сестри — лишень один щасливий фінал на сьогодні. — Ти знала, що він помре?

Телла кивнула.

Здається, це сталося через мене.

41

— Ти його вбила!

— Будь ласка, не переживай. Я намагалась тебе захистити.

— Довівши його до смерті?

— Він не зовсім мертвий, — запевнила Телла.

— Тоді де він? — Скарлет роззирнулась довкола, ніби Джуліан от-от мав зайти у двері. Але коли він так і не з’явився, а Телла знову насупила брови, Скарлет знову охопила паніка. — Якщо він живий, чому не прийшов сюди з тобою?

— Я поясню, якщо ти заспокоїшся, — голос Телли тремтів. — Перш ніж розпочалась гра, я попередила Легенду, що не хочу, щоб ти закохалась. Я ж знала, як сильно ти хочеш побратися з графом. Мені це ніколи не подобалося, однак я не хотіла, щоб свою думку про графа ти змінила через артиста Каравалу, котрий вдавав із себе іншого. Тому... — Телла зупинилась, добираючи слова, а потім швидко додала. — Я сказала Легенді, що як це станеться, я хочу, щоб актора видалили з гри ще до її завершення. А щодо нареченого ти мусиш тверезо зробити власний вибір. Тепер я розумію, якою нерозважливою була. Та присягаюсь, я лише хотіла захистити твоє серце.

— Не варто було...

— Я й сама знаю...— Телла переминалась з ноги на ногу й знову насупила брови. — Знаю, що накоїла чимало дурниць, та я уявляла собі все геть інакше. Я навіть не могла припустити, яким непередбачуваним може виявитись Легенда. Він мав вивести Джуліана з гри набагато раніше. Мені й на думку не могло спасти, що він уб’є моряка на твої очах.

Теллі дійсно було школа, проте це не полегшило страждань Скарлет. Жодна жива душа не повинна проходити такі жорстокі випробування, де їй доводиться бачити смерть двох найдорожчих людей.

— Отже, зараз Джуліан живий і здоровий?

— Так, живий-живісінький. Але чому ти не радієш? — Телла здивовано звела брівки. — З того, що мені довелось чути про вас обох, можна припусти...

— Я не маю наміру зараз обговорювати свої почуття! — доста вже усього. В один клубок сплелися нитки правди й вигадки. Скарлет хотілось відчути радість, що Джуліан живий, проте й досі відчувала біль втрати. Тепер вона знала, що все то була лиш гра. А це означає, що Джуліан, котрого вона покохала, насправді не існував. Це була роль, яку грав один з артистів Легенди.

— Мені потрібно знати, як це все працює. Я мушу знати, що правда, а що облуда, — сльози знову підступали. Скарлет відчувала, що мала б радіти. І хоча частина її відчула значне полегшення, дівчина відчувала збентеження. — Отже, все було заздалегідь прописано?

— Не все, — Телла вмостилася на стілець поруч із сестрою. — Я спланувала наше викрадення і знала, що ти маєш пройти випробування, перш ніж опинишся на балконі, звідки мені доведеться стрибнути. Але сценарію для більшої частини з того, що трапилось між цими подіями, не було. Перед кожною грою на артистів накладають чари, котрі не дозволяють їм розкривати правду. Наприклад, зізнатись, що вони є артистами. Їм роздають правила, яких необхідно дотримуватись, проте їхні вчинки не прописані наперед. Гадаю, ти про це вже здогадалась. Під час Каравалу у всьому залишається частка правди. Гра також передбачає право вибору. Тому я не можу сказати напевне, що було справжнім, а що виставою щодо Джуліана. Його роль мала закінчитися одразу по прибутті на острів, — Телла на мить зробила паузу.

Джуліан казав їй майже те саме, але вона більше не мала певності, що в його словах була хоч крихта правди. Можливо, її підозри були не безпідставні і він справді був Легендою. Але вона запитала:

— Що ти цим хочеш сказати?

— Зі слів артистів, Джуліанова роль зводилась до того, щоб переправити нас на острів, а потім відвезти назад. Гадаю, він мав лишити тебе у годинниковій крамниці. Попереджаю: я тобі нічого не розповідала, — і додала: — Раптом тобі кортить знати. У нас з Джуліаном нічого не було. Ми навіть не цілувались.

Скарлет зашарілась. Саме ці думки вона завжди намагалася відігнати подалі.

— Телло, я можу пояснити, я ніколи...

— Ти не мусиш нічого пояснювати, — перебила Телла. — Я ніколи ні в чому тобі не докорятиму. Хоча мушу зауважити, що з кожним отриманим звітом про твої дії дивувалася дедалі більше, — її голос мало не зривався на сміх.

Скарлет прикрила долонями обличчя, й спалахнула від сорому. Хоча, мабуть, і слів замало, аби описати її стан у ту мить. І навіть не зважаючи на слова Телли, вона все ще відчувала себе обманутою й приниженою.

— Скар, тобі нічого соромитися, — Телла відірвала пальці сестри з палаючих щік. — Нічого непристойного у твоїх стосунках із Джуліаном не було. Заспокою тебе, я не від Джуліана довідалась про ваші стосунки. Це був засмучений твоєю відмовою Данте, — Телла скорчила гримаску, з якої стало зрозуміло, їй це було до вподоби.

— Сподіваюся, смерть Данте теж несправжня?

— Ні, він і справді помер, але потім також повернувся до життя, як і Джуліан, — пояснила Телла. І спробувала докладно пояснити все, що знала про смерть на Каравалі.

Теллі не були відомі усі тонкощі, оскільки цю тему рідко зачіпали у розмовах. Проте сестра повідала, що коли і вбивали під час гри котрогось із артистів, він і справді помирав, але смерть була тимчасова. Вони відчували біль та муки,