Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона, Аманді Хоуп"

- У сні ти ще ... - почав млосно Його Високість, але перервався раптом запитавши: - Що таке «класика жанру»?

- А ... - задумалася я, не знаючи, як же пояснити мешканцю казкового світу, що у нас його світ лише вигадка, фантастика, за якою пишуть книжки. І багато фраз закоханих вже стали класикою.

Піднялася на лікті, зайнявши ту саму позу, в якій лежав Асгард, точно повторивши за ним.

- Тобто у вас пишуть книги про нас? - перепитав принц, прочитавши мої думки і зрозумівши їх по-своєму.

- Ну, не те, щоб про вас, просто про придуманих героїв, магії, та інше, - відповіла, уважно стежачи за його реакцією.

- Хм… - промимрив він задумливо. - Але чому ти кажеш, що це вигадка? Можливо, ті, хто пишуть подібні твори, описують свої власні пригоди, переміщаючись зі світу у світ.

- Цікава теорія, - посміхнулася я, і перекинулася на спину, глянувши в стелю. - До останнього часу я теж вважала все лише людською фантазією.

- Тоді я теж чиясь вигадка? - спитав Його Високість, грізно зависнувши наді мною, перекривши всілякий огляд.

- І я, раз змогла потрапити в такий світ, - погодилася з ним, дивлячись ніжно у вічі.

- Прийдеться довести, що я справжній, - сказав принц, повільно до мене схиляючись.

Від одного припущення, низ живота солодко занив, а серце кинулося стрибати.

Це якесь божевілля. Ми сьогодні виберемося з ліжка чи ні? Хоча ... Зараз я згодна провести так залишок життя.

Всі думки знову покинули буйну головушку, варто Дракону доторкнутися до мене.Якою ж неймовірну владу він має над моїм тілом, що воно йому слухняне, немов глина в руках досвідченого гончара.

Після бурі, що промайнула, отямилася я, цього разу, від шереху. У кімнаті хтось був. І то був не принц.

Ліжко, раніше відкрите, зараз було завішене балдахіном, тому довелося обережно визирнути, щоб задовольнити цікавість.

Слуги снували туди-сюди, немов рухомі одним механізмом, одна частина - наливаючи величезну балію гарячою водою, а інші накривали на стіл. Такі апетитні запахи заповнили кімнату, що лежати не було більше сили.

Як тільки прислуга покинула спальню, повернувся Дракон. Він був уже одягнений і пахнув чистотою. Тільки волосся залишалося мокрим, видаючи, що він буквально щойно виліз із води. Де він був?

- Я ходив до озера, - відповів на мої думки Його Високість, і сів до столу. - Якщо ти не поспішиш, я з'їм все сам.

Загроза подіяла негайно. Накинувши на себе сорочку, я вибралася з ліжка. Дуже хотілося приєднатися до принца. Але бажання бути чистою пересилило.

Забравшись у гарячу балію, зрозуміла, що помитися по-швидкому не вийде. Краще я залишуся голодною, ніж відмовлю собі в бажанні поніжитися в ароматній воді, з додаванням якихось олій та квітів.

Я навіть трохи задрімала, разомлівши. Розбудили мене поцілунком. Ця казка дедалі більше подобається!

- Вода зовсім охолола, - підхопив мене під руки принц і несподівано додав, загортаючи у величезний відріз тканини: - Завтра ж ідемо до храму!

– Що? - усю мою сонливість як рукою зняло.

- Завтра ти станеш моєю дружиною, - пояснив він як само собою зрозуміле.

- Стривай, - зупинила його. – А мене спитати для початку?

- А ти не згодна? - задав він питання, але тільки не те, на яке я очікувала.

Точніше, зовсім не так, як мені хотілося б. Дракон, не чекаючи відповіді, перекинув мене через плече і відніс до столу, встигла лише скрикнути від несподіванки.

- Жодної романтики, - обурилася я, коли принц нарешті опустив мене на подушку біля накритого столу. - Ваша Високість, ви мені пропозицію зробили?

- Так, - кивнув він повсякденно, наче запитала про погоду.

Але я встигла вловити за безтурботною посмішкою напружений погляд.

- Ось так просто? Без заручин та спитаннязгоди батьків? - запитала і тут же додала, не повіривши і краплі в його розслабленість - Щось трапилося?

Завмерла в очікуванні відповіді, навіть подих затаїла.

- Імператор знає про тебе, - видав він після тривалої паузи, коли моє хвилювання досягло межі.

Стало страшно на мить, але розуміння того, що принц вперше мені довірився, вперше поділився зі мною своїми тривогами, пересилило всі страхи. Внутрішньо я зраділа. Здається, я щодня закохуюсь у цю людину знову і знову.

- Чим це загрожує? - спитала, знову одягаючи його сорочку, поверх імпровізованого рушника і приступаючи до обіду. Мене зараз ніщо не могло налякати. Поруч із Драконом усі проблеми здавались такими дрібними, що не варто було й турбуватися. Але в нього з цього приводу була своя думка.