Читати книгу - "Відомство мертвих душ. Тіло без душі, Яна Паувел"

Вони навіть не намагалися проводити внутрішнє розслідування. Охорона університету із вартових правопорядку перетворилася на службу швейцарів.

Аристократи дозволяли собі відкрито принижувати простолюдинів. Більше того, змушували тих собі служити. Про яке благородство може іти мова? Ці зарозумілі недомірки ганьблять пам’ять своїх благородних предків, що кров’ю і потом завойовували собі звання і титули, і адміністрація університету відкрито цьому потурає, закриваючи очі на їхні витівки.

Він не впізнавав свою алма матер. Директор Літвік ніколи б не допустив подібної дискримінації. У нього всі студенти були рівними, байдуже які у них були статки і походження.

Шкода репутації університету? Він ніколи не переймався подібними дрібницями. Якби дізнався, що зараз коїться в його дітищі, перевернувся би в могилі.

А ці бідні діти? Ні сім’ї, ні друзів. Ніхто навіть не поцікавився де Нокс збирався провести канікули. І це при тому, що адміністаіція університету зобов’язана сприяти подібним дітям в працевлаштуванні і пошуках житла.

Більше того, король подбав про те, щоб в кожному університеті була особа відповідальна за добробут дітей позбавлених батьківського піклування.

Особові справи цих дітей мали зберігатися в окремому місці. А, оскільки, під час навчання вони потрапляли під опіку університету, усі їхні переміщення мали фіксуватися в спеціальному журналі.

Але в Королівському університеті магії цього журналу не було. Відповідальний викладач тільки руками розвів, коли прокурор про нього запитав.

Гарольд Нокс просто вийшов за ворота університету після останнього екзамену і до самісінького інциденту його більше ніхто і ніде не бачив.

Якби частину його тіла не викинуло з трипорту, ніхто б навіть не намагався його шукати. Просто відрахували б і все.

— Що там із експертизою? Уже відомо хто і звідки робив запит на переміщення?

Тарн одразу ж підійшов до його столу і протягнув прокурору яскраву зелену папку.

— Тут є одна проблема…

Прокурор Максвел роздратовано розгорнув папку і з його губ мимоволі зірвався смішок.

— Хто б сумнівався. Викликай до мене на завтра відповідального детектива і готуй для нього підозру в службовій недбалості. Або ні, зачекай, — прокурор згорнув папку і протер пальцями очі. — Попроси Денвера встановити за ним цілодобовий нагляд. І принеси мені на перегляд усі справи, які він розслідував.

— Але…

— Що? — роздратовано перепитав прокурор.

— Лер  Максвел, відколи ви зайнялися цією справою, уся наша робота стоїть. У мене уже закінчуються виправдання для перенесення судових засідань. Якщо так продовжиться…

— То займись цим, — схрестивши руки на грудях промовив прокурор.

— Що?

— Ти не гірше за мене орієнтуєшся в матеріалах справ. Підготуй дієву стратегію обвинувачення. Ти ж не збираєшся до скону працювати моїм помічником.

Тарн увесь почервонів чи то від радості, чи то від злості. Скоріше друге ніж перше. Максвел знову розгорнув папку з експертизою і крадькома усміхнувся. Цікаво буде подивитися на його вираз обличчя, коли він збагне, що має виступати перед королем.

— Лер Максвел, я тільки намагаюся сказати, що ви могли б доручити поліції виконувати їхню роботу, — явно стримуючи злість промовив Тарн.

— Для цього треба знати, кому там можна довіряти, — не відриваючись від експертного висновку, відповів прокурор.

— А як же Денвер? — прокурор тяжко зітхнув і відставивши папку подивився на помічника.

— Денвер зарозумілий кретин, — Тарн розгублено кліпнув очима. — Він надто сильно хизується своїм аристократичним походженням, щоб під когось прогинатися. Але навіть в ньому я не впевнений… Принаймні, він справив на мене враження чесного і справедливого детектива, — після короткої паузи закінчив він.

— Чому ви думаєте, що в поліції нікому довіряти?

— Тому що… — Максвел запнувся і скрипнув зубами від раптового головного болю. Останнім часом він потерпав від частих і раптових мігреней. — Принеси мені знеболювальне. Голова тріщить уже від твоїх запитань.

— Але…

Тарн хмуро подивився на нього і не договорив, поспішивши натомість виконувати його прохання, а прокурор Максвел тим часом повернувся до читання висновку експерта.

Судячи з усього, трипорт був справним і міг би прослужити ще не одне століття. Експерт не виявив жодних пошкоджень в його конструкції, жодних недоліків в матриці заклинання. Слідів зовнішнього втручання також не було виявлено. Але при цьому хтось стер з пам’яті трипорта інформацію про всі переміщення за той день.

І сталося це за сприяння відповідального детектива. Як інакше пояснити те, що в матеріалах справи цієї інформації також не було.

Цьому експерту Максвел довіряв як собі. А це означало, що жодного збою в роботі трипорту не було. І якби Лірен…

Голова знову затріщала та ще й так, що йому в очах потемніло від болю. Ронел мимоволі застогнав і схопився руками за голову. Якісь розмиті картинки промайнули на мить перед його внутрішнім зором, і він затамував подих.