Читати книгу - "Виходь за мене, милий, Міа Натан"

- Зупиніться, придурки натестеронені! Рознесете мені всю квартиру! Прибирати будете самі! Все! Досить! - я кинулась до них. Намагалась розвести їх, розштовхуючи  руками в різні боки. 

Тепер я знаю, що жінці краще не опинятися між чоловіками, які затіяли бійку. Особливо, якщо вони великі! Я майже відразу відчула досить відчутний удар десь в область плеча.  Мене відкинуло від цих “бійцівських півнів”, хай вони вже мені пробачать таке порівняння. Я мимоволі ойкнула та схопилась за забите плече. Вони обидва миттєво зреагували на цей звук. Зупинились та поглянули на мене. 

- Вибач, мала … сонечко! - одночасно сказали вони.

- Навіть не подумаю! - відповіла я роздратовано. - Ви дістали мене обидва! Тут і так кожен ранок почуваєшся, як з вічного похмілля! Ще й ви влаштовуєте півнячі бої! Давайте хоча б спробуємо поговорити спокійно! Томасе, дійсно, з якого дива ти попхався за результатами сам та чому сам відкрив конверт?

- А в чому проблема? Мені до смерті набридло перебувати у блаженному невіданні. А твій коханий малюк Макс не поспішає швидше все з’ясувати, бо знає правду! 

- Яку ще правду? - з неприхованою злістю сказав Максим. - Я й досі впевнений у своєму батьківстві! Щось тут не так! Я відчуваю! 

- Відчуваєш? Серйозний аргумент! Відчуває він! На, читай! - прямо таки втиснув у руки Максиму той нещасний конверт Томас.

Максим дістав два висновки. Я підійшла до нього ближче, щоб також мати змогу прочитати. У одному, де в графі “Ймовірний батько” стояло прізвище Томаса, було вказано, що вірогідність батьківства 99,9%. В іншому, з даними Максима, вірогідність 0%.

Максим передав мені ці два папірці. Мовчки подивився мені у вічі. Потім повернувся до Томаса і сказав:

- Томасе, у мене до тебе пропозиція. Я відмовляюсь від партнерства на твою користь, кидаю тобі на рахунок 1 000 000 $ з власних заощаджень, а ти даєш нам спокій. 

Томас засміявся. Максим спокійно чекав, коли він насміється досхочу. Нарешті, той заспокоївся та з єхидною посмішкою відповів:

- Ні, друже! Я не відмовлюсь від свого кохання за ці жалюгідні крихти. Якщо Катю змусити одружитися зі мною я поки що, може, й не можу, то піти до суду з цими висновками та забрати малюка - цілком. І зроблю це!

Слова Томаса не на жарт злякали мене. Я автоматично доторкнулась до живота, наче намагаючись захистити маленьке серденько, що там живе. Знервовано глянула на Макса. Він швидким поглядом відмітив мій рух та, здається, оцінив загальний стан. Знову перевівши погляд на свого заклятого “друга”, Максим глузливо хмикнув та посміхнувшись, перекривив Томаса: “Не відмовлюсь від свого кохання!” Потім вираз його обличчя вмить став зосередженим. Він абсолютно серйозно запитав:

-  Добре, що ти хочеш? Недаремно ж ти все це влаштував. Що тобі треба?

- За те, що відмовлюсь від жінки, яку кохаю та від нашої з нею дитини? За розбиті мрії та розтрощене вщент серце моєї сестри? Ну, не знаю!

- Досить цього мелодраматизму. Ти нічого просто так не робиш. Закінчуй ламати комедію і скажи, що ти хочеш.

- Все! Я хочу все, що ти цінуєш і вважаєш своїм! Твою дружину, твою компанію, партнерство! Твої власні заощадження? Було б непогано, але я сьогодні добрий! Лиши собі! 

Тепер розсміявся Максим. 

- А ти добре оцінив свої шанси? Уявімо собі, прийшов ти до суду з цим папірцем, мовляв, віддайте мені мою кровиночку. Але ж у Каті не менше прав, якщо не більше, на цю дитину. Вона матеріально забезпечена, одружена. Її чоловік визнає цю дитину своєю. Чому ти вирішив…

- А якщо її чоловік - злочинець? - перебив Максима Томас. - Скажімо, гвалтівник. Уявімо собі, що до суду прийде жінка, яка скаже, що ти, Максе, її зґвалтував. Мало того, в результаті цих злочинних дій було зачато дитину. І це підтверджено результатами генетичної ДНК-експертизи. Що тоді? Як ти думаєш, судді повірять у твою правдиву історію про те, що це вона тебе зґвалтувала? Навіть, якщо якимось дивом повірять, на хворобу тобі судовий процес, та ще й з такими звинуваченнями? Щоб люди говорили: “А, це той, кого звинувачували у зґвалтуванні!” Для репутації це погано. Може, не треба до цього доводити?

Він на секунду замовк, потім сказав:

- Пропоную тобі два варіанти. Варіант номер один. Пріоритетний. Я даю тобі 1 000 000 $ з власних заощаджень, а ти розлучаєшся з Катею. Було б добре, аби ти таки повернувся до Аніти. Але я думаю, з часом так і буде. А ми з Катею зможемо спільно виховувати нашого малюка. (Я лише хмикнула! Ну, ну! Помрій!). Всі твої капітали лишаються при тобі. Варіант номер два. Ти віддаєш мені свою компанію. Про партнерство вже не йтиметься. Ну, і 1 000 000$ на додачу. Й зведемо наше спілкування до мінімально необхідного. 

- Перший варіант можеш забути відразу, - відрізав Максим. - Другий? В принципі був би можливим, аби я хоч на крихту тобі довіряв. Мені треба подумати. Подумати, як це все зробити, щоб хоча б мінімально себе захистити. А ти, молодець! Не розчарував мене. Саме такий підлий інтриган, як я і думав!

А от я була вкотре розчарована! Як я так могла довіряти йому! Я дійсно до останнього вважала Томаса  хорошою людиною. 

- Навіть так! - Томас дивився прямо у вічі Максиму. - Віддаси все, щоб лишитися з нею? Дарма що вона носить дитину від іншого? - нарешті відвів погляд, якось стомлено сказав, - Добре! Зустрінемось завтра зранку. Об одинадцятій. Я заїду до вас. Не проводжайте!