Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"

Я ще ніколи напевне так не поспішала додому, як сьогодні.

Ні я не просто поспішала, я летіла на всіх парах, не помічаючи нічого навколо себе.

Дочекатися закінчення своєї зміни, була ще та каторга..

Він приїхав.Він тут, десь не подалік гуляє і грається з нашою донечкою.Я зможу його сьогодні побачити, це напевне найгарніша новина за сьогоднішній день.Її навіть не зміг зіпсувати вчинок Роми..

Ніщо не зрівняється з тим, що він поруч.Дивно але здається усі ці два тижні я навіть не жила, і лише сьогодні прокинулася від довгого сну.

Він тут, отже він пробачив мені, вирішив дати нам черговий шанс, як як зробила це я..Я так скучила, шалено скучила за улюбленим ароматом, і голосом що так заспокоював мене.

-Привіт мамо!- в піднесеному настрої переступила поріг квартири озираючись навкруги.

-Привіт люба- мама підійшла і поцілувала, а за нею й підбігла Настя, зі своїми радісними вигуками тримаючи в руках м'яку іграшку..

-Привіт лялечко- я все поглядала перед собою, то озиралася навкруги чекаючи коли ж вийде Андрій..

-Його не має- слова мами обірвали в мені все що так радісно тріпотіли крильцями метелика- Мар'янко він пішов, двадцять хвилин як пішов...

-Тобто пішов?- перепитала не вірячи своїм вухам.

-Ну незнаю, можливо у нього якісь нагальні справи- вирішила викрутитися мама, а я не розуміла що може бути нагальніше, ніж нарешті вирішити щось між нами, це мене шалено мучило, а погоджуватися з тим, що це все фінал я вперто не наважувалась..

-Він, щось запитував за мене?

-Ні..- вже тихіше сказала мама, і тут в мені все обірвалося, усмішка згасла в очах, і частина тієї дівчинки що жила в мені, напевне поплакала б від душі, але не сьогодні, сьогодні її вбили..Так виявляєттся, весь цей час вона ще була жива, і її можливо було реанімувати одним лише його словом "кохаю", а тепер це крах, фініш, така жирна крапка..

Вже нічого не буде..

Розчарування, він марного очікування..Це все що я відчула..

Він не хоче мене бачити і потайки приходить до Насті коли я на роботі..Так триває вже декілька днів, ну й хрін з ним..

Нехай так і буде..

Вирішила я одного разу, коли вже не мала сил добивати себе морально.Я не могла заборонити йому бачитися з Настею, адже бачила як світяться її оченята після кожної зустрічі, а сама ж для себе вирішила що можливо це й на краще, не бачити його.

Це допоможе моїм ранам швидше зажити..

І я змирилася з тим, навіть не уявляючи, що одного разу мені рано чи пізно доведеться зіштовхнутися з ним один в один..

Я не була до цього поки, що готова, але в долі інші плани, зовсім не притаманні нашим бажанням..

Як завжди робочий день був в самому розпалі.

Вечір п'ятниці, люди збираються сім'ями, розслабитися, відпочити, попереду вихідні.

Всі столики зайняті і заброньовані..

Я пурхала по залі неначе бджілка, не маючи часу на відпочинок..Напевне все віддала, б аби тільки зняти ці ненависні туфлі, які вимагав дрес- код закладу, та прилягти на зручне ліжечко..

Одного разу окидаючи оком закріплені за мною столики, я помітила знайомі мені обличчя..

Це були батьки Андрія, у компанії ще однієї пари чоловіка і жінки..

По збігу обставин, цй столик виявився моїм і мені потрібно було його обслужити..

Набравши повні груди повітря, я вирушила по чергове замовлення.Хоч як би мені не хотілося звідси втікти, але я не могла собі такого дозволити, тому зціпивши зуби я підійшла до столика та натягнувши усмішку привіталася з клієнтами подаючи їм наше меню.

Першою з ким я зіштовхнулася була моя екс- свекруха.Вона, як завжди окинула мене своїм принизливим поглядом з ніг до голови, але від огидних коментарів таки втрималася, напевно тримала марку перед своїми партнерами по столику..

На щастя вони зробили вигляд, що взагалі мене не знають, і перегортаючи меню завели цікаву бесіду:

-А де доречі ваша Соня?Та й Андрій десь забарився, потрібно зателефонувати йому- раптом сказала мама Андрія, і я зрозуміла що легко сьогодні мені не буде.

-Ні.Не потрібно.Наша донька щойно написала, що Андрій заїхав за нею, і зовсім скоро вони приїдуть сюди разом..

-Чудова пара.Як би я хотіла щоб в них все склалося, вони такі гарні, у нас би вийшли чудові внуки- я розуміла, що це плювок мені в душу, але тримати марку і зоображати холоднокровність і стресостійкість це моя робота..

-Я теж думала про це, і здається вони між ними є симпатія, адже цей тиждень вони бачилися майже щодня, що не може не радувати- сказала жінка навпроти , а я саме завершила збирати замовлення, щоб швидше відійти подалі від цього зміїного кубла, яке навскрісь просочене отрутою..

-Нарешті мій син знайшов гідну дівчину, а то весь час йому траплялися на шляху не гідні,  безсоромні дівчата- прошипіла на останок, а в мене з уст вилетів істеричний смішок, ну хто ж сказав що буде легко..

Лише після того як за мною закрилися вхідні двері робочого персоналу я змогла перевести подих, та навіть випустити декілька сльозинок..

В мені вирував океан емоцій, які я з останніх сил тримала в собі..

Негідна жінка, вони мріють про красивих внуків від гідної дівчини з роду, а ми з Настею так собі.Ну кому ж потріна внучка від не гідної жінки..Звісно нікому, і я дуже рада що Андрій не сказав їм про внучку..Це не потрібна інформація, і я всеодно ніколи не дозволю щоб вони брали участь у вихованні моєї доньки..

-Мар'яно!- раптом пролунало з- за дверей- це що за бездіяльність, столикі твої обслуговувати хто буде...Ану марш в зал..

Я витерла декілька сльозинок, а потім ще пару разів вдихнула на повні груди, і натягнувши на своє лице усмішку знову вийшла до зали.

Далі діяла неначе за інерцією.Позбирала решту замовленнь, за іншими столиками, а ось столик за яким вже у повному складі був Андрій зі своєю супутницею, лишила на десерт..

Я бачила їхні переглядки.Те як він дивився на неї, ніжно не вимушено торкався її руки та сміявся від її жартів, і те яким поглядом пожирала вона його..