Читати книгу - "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"

— Куди? — заспана Настя виходить зі своєї кімнати.

— Я до свого, — занадто радісно кажу їй.

— А-а, ну гаразд.

Забігаю на кухню ковтнути води. Тато сидить за столом, зустрічає мене сонним поглядом.

— Таточку, бувай, — цілую його в неголену щоку. — Буду пізно, не чекайте.

— Гаразд, Сонь, — відгукується він.

Закутуюсь тепліше. Уже в передпокої згадую, що не нафарбувалася й не причесалася. Пофіг. Гадаю, Зимнєву не дуже важливо сьогодні, як я виглядаю.

Вилітаю з під’їзду. Його автомобіль стоїть перед будинком. Сам же Вадим виходить із нього, коли я підходжу ближче.

— Ну що, поїхали? — він запрошує мене всередину. — Зробимо собі новорічну дорослу казку.

О, так, босе, о так. Могли б не запитувати!