Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона, Аманді Хоуп"

- Чому ти повернувся? - запитала його, трохи відсторонившись.

- А, - простяг він розгублено. - Сам поки що не розібрав, просто стало тривожно і захотілося побачити тебе.

Буває ж таке. Десь на підсвідомому рівні приходить знання і людина робить зовсім не те, що збиралася.

- Може, у тебе дар передбачення? - запитала, заглядаючи йому в очі.

- Начебто не було, - посміхнувся Асгард.

Даром це назвати або інтуїцією, але в деяких людей вона присутня. Я й сама іноді помічала за собою спроможність щось передчувати.

Бачачи, що зі мною все гаразд, принц нарешті випустив мене з обіймів і зовсім іншим, наказним холодним тоном покликав економку.

З'явилася вона досить швидко така ж, пряма, як палиця, з високою зачіскою і снобізмом в очах.

- Ваша Високість! - Вклонилася, з'явившись у дверях.

На мене навіть не глянула. Мабуть, Дракон ще з нею не розмовляв. Мені трохи шкода стало бідну стареньку, їй зараз дістанеться, а після догана загрожує за поведінку. Ну так, я завжди знала, що посієш у житті, то й пожнеш – незаперечна істина.

- Що це? – коротко спитав принц, вказавши поглядом на букет, не відповівши на вітання.

У його голосі був такий лід, що мені стало не по собі. Як змінилося обличчя економки, варто їй лише подивитися в потрібному напрямку. Вона зблідла, позеленіла, зіщулилася, здається, навіть менша на зріст стала.

Отже, їй чудово відомі властивості цих квіток. Але стало зрозуміло, що це не вона сюди принесла букет, настільки було щире здивування, що проступило на зморшкуватому обличчі.

Як я й передбачала, економка виявилася залізною леді.Зібралася вона швидко і через хвилину вже скликала всю прислугу, що займалася облаштуванням моєї спальні.

Перед принцом вишикувалися з десяток дівчат та двоє чоловіків. Я, поряд із Драконом, уважно розглядала кожне обличчя, шукаючи на них переляк чи якесь інше почуття, що могло видати зрадника.

Але нічого подібного не помітила, чи людина вміє чудово ховати свої емоції, чи серед прислуги її немає.

Асгард пройшовся вздовж ряду, одного погляду йому було достатньо, щоб щось собі зрозуміти. Їхні думки для принца відкрита книга, я могла лише дивуватися, що хтось міг зрадити такого господаря. Треба бути просто самогубцем.

- Всі вільні, - коротко кинув він, а коли прислуга розвернулась і потяглася до виходу, несподівано додав, вказавши рукою на передостаннього чоловіка, середніх років. – А ти залишись.

Той лише зупинився та вклонився, виконуючи наказ. Ні хвилювання, ні страху в ньому було.

Коли за останньою служницею зачинилися двері, Дракон підійшов ближче до слуги.

- Хто наказав тобі принести цей букет? - спитав принц, а я лише здивовано переводила погляди з одного на іншого.

Щось не в'язалося. Чому той чоловік такий спокійний? Невже не розуміє, що відбувається?

Обличчя того витягнулося, трохи заїкаючись, він сказав:

- Так ви наказали, Ваша Високість, - і знову вклонився, незрозуміло дивлячись на принца.

– Я? – насупився Асгард.

- Так, Ваша Високість, - підтвердив слуга. - Ви власноруч вручили мені ці квіти і наказали віднести до вашої дами.

За останніх слів він трохи зам'явся, винувато подивившись на мене. Здається, мій статус у цьому будинку досі не з'ясований.

– Що я тобі сказав? - дещо схвильовано перепитав принц. – Розкажи докладно. Нічого не здалося тобі дивним.

- Як не здалося, - підтвердив чоловік. – Здалося. Адже я на стайні працюю. Ви ніколи мене не кликали прислужувати в будинку, а тут таке…

І він розвів руки в сторони для більшої переконливості.

- Іди! - звелів Дракон. Йому, здається, все стало зрозуміло, мені теж багато, але дещо хотілося б уточнити.

Коли чоловік, постійно кланяючись, майже дістався до дверей, навздогін додав:

- Якщо я тебе ще раз попрошу щось зробити, з того, що не входить до твоїх обов'язків, спочатку підійти до пані Дрені і розкажи їй.

Слуга на хвилину остовпів, приголомшений дивним наказом, але все ж таки вклонився, приймаючи його, і вийшов.

Економку Асгард також відпустив.

- Думаєте, то була ілюзія? - запитала я, як тільки ми залишилися одні.