Читати книгу - "Кривава повня, Анна Ліє Кейн"

Питань ставало все більше. Але мої легені стиснулися, ніби зсередини хтось вхопив мої нутрощі залізною рукою. Я навіть вдих не змогла зробити, а під ребрами все сильніше розливалося печіння. Я не звернула увагу на легке лоскотання краплини, що прокотилася щокою. А Кіра дивилася на мене, як на останню надію. Голос її став зовсім слабким та тихим. Вуха притислися до голови, і більше вона не нагадувала войовничу та хитру куницю.

- Якщо ти відчуваєш хоч крихту того, що він відчуває до тебе, врятуй його, - благала Кіра, зовсім невластиво для себе. - Він без тебе нікуди не піде.

Карета зупинилася. Візник сповістив, що ми прибули до воріт в’язниці. Але я ще довгі пів хвилини дивилася у чорні оченята Кіри.

- У мене крім нього нікого немає, Айро… - останні слова куниці я ледь почула в оглушливій тиші.