Читати книгу - "Гаррі Поттер і в'язень Азкабану"

Гаррі, не задумуючись, кинувся вперед і загородив двері.

- Відійди, Поттере, ти вже й так по вуха в неприємностях, - гаркнув Снейп. - Якби я не прибіг сюди і не врятував твою шкуру...

- Професор Люпин цього року міг мене вбити сто разів, - промовив Гаррі. - Я провів з ним наодинці море часу, він учив мене захищатися від дементорів. Якщо він допомагав Блекові, то чого ж він не прибив мене ще тоді?

- Я не збираюся з'ясовувати, як влаштовано мозок вовкулаки, - засичав Снейп. - Відійди з дороги, Поттере.

- ВИ НІКЧЕМА! - крикнув Гаррі. - ТІЛЬКИ ТОМУ, ЩО ВАС КОЛИСЬ ПОШИЛИ В ДУРНІ, ВИ ТЕПЕР НАВІТЬ СЛУХАТИ НІКОГО НЕ ХОЧЕТЕ...

- МОВЧАТИ! Я НЕ ДОЗВОЛЮ, ЩОБ ЗІ МНОЮ ТАК РОЗМОВЛЯЛИ! - ще несамовитіше заверещав Снейп. - Яке коріння, таке й насіння! Я щойно врятував твою шкуру, ти мав би мені дякувати на колінах! Ох, якби він тебе вбив! Ти загинув би так само, як і твій батько, адже ти надто самовпевнений, ти не віриш, що Блек і з тебе зробив дурня... А тепер забирайся з дороги, доки я сам тебе не прибрав! ГЕТЬ, ПОТТЕРЕ!

Рішення визріло миттю. Снейп не встиг ступити й кроку, як Гаррі підняв чарівну паличку.

- Експеліармус! - вигукнув він... і, треба зауважати, не лише він. Гримнув такий вибух, що двері ледве втрималися на завісах. Снейпа підкинуло - він гупнувся об стіну, сповз на підлогу, і з-під його волосся потекла цівочка крові. Він знепритомнів.

Гаррі озирнувся. Одночасно з ним Снейпа обеззброїли Рон і Герміона. Снейпова чарівна паличка описала дугу і впала на ліжко біля Криволапика.

- Тобі не варто було цього робити, - сказав Блек, глянувши на Гаррі. - Це мусив зробити я...

Гаррі уникав Блекового погляду. Він і досі не був певний, що вчинив правильно.

- Ми напали на вчителя... напали на вчителя... - простогнала Герміона, нажахано дивлячись на нерухомого Снейпа. - Ой, ми встряли в таку халепу..

Люпин намагався вивільнитися з мотузок. Блек стрімко нахилився і розв'язав його. Люпин випростався, потираючи занімілі руки.

- Дякую, Гаррі, - мовив він.

- Я ще не сказав, що вам вірю, - заперечив Гаррі. - Тоді настав час надати деякі докази, - втрутився Блек. - Хлопче... дай-но мені Пітера. Швидше. Рон міцніше притиснув Скеберса до грудей.

- Ще чого, - кволо промовив він. - Ви що, вирвалися з Азкабану лише для того, щоб дістатися до Скеберса? Тобто... - він глянув на Гаррі й Герміону, сподіваючись на підтримку. - Гаразд, скажімо, Петіґру міг обертатися в пацюка... але ж є мільйони пацюків... Як ви, після стількох років Азкабану, знаєте, за яким саме полювати?

- Знаєш, Сіріусе, це слушне запитання, - повернувся до Блека Люпин і трохи спохмурнів. - Як ти про нього довідався?

Блек засунув під мантію свою пазуристу руку і витяг пожмаканий аркуш паперу, розгладив його й показав усім.

Це була фотографія Рона з родиною, що з'явилася торік улітку в «Щоденному віщуні». Там на Роновому плечі сидів Скеберс.

- Де ти це взяв? - запитав приголомшений Люпин.

- Фадж дав, - відказав Блек. - Торік він інспектував Азкабан і дав мені свою газету. Там на першій шпальті був Пітер... на плечі в цього хлопця... я відразу його впізнав... я ж безліч разів бачив, як він перевтілювався. І ще там було написано, що хлопець повертається у Гоґвортс... туди ж, де й Гаррі...

- Боже мій милий! - неголосно мовив Люпин, ковзаючи поглядом зі Скеберса на фотографію - і назад. - Його передня лапка...

- Що з нею? - виклично спитав Рон.

- Там немає одного пальця, - пояснив Блек.

- Звісно, - видихнув Люпин, - так просто... так геніально... Він сам його відчикрижив?

- Якраз перед останнім перевтіленням, - підтвердив Блек. - Я загнав його в кут, а він заверещав на всю вулицю, що то я зрадив Лілі та Джеймса. І перше ніж я встиг його проклясти, він висадив у повітря всю вулицю - паличку він тримав за спиною. Повбивав усіх у радіусі шести метрів - і шаснув у каналізацію разом з іншими щурами...

- А хіби ти про це не чув, Роне? - запитав Люпин. - Там знайшли тільки палець - усе, що буцімто залишилося від Пітера.

- Послухайте, але ж Скеберс міг побитися з іншими пацюками або іще щось!.. Він жив у нашій родині хтозна-скільки...

- А точніше, дванадцять років, - додав Люпин. - Тебе ніколи не дивувало таке його довголіття?

- Ми... ми добре його доглядали! - сказав Рон. - Але останнім часом він щось дуже змарнів, чи не так? - поцікавився Люпин. - Гадаю, він почав худнути, відколи довідався, що Сіріус вирвався на волю...

- Він боявся того схибленого кота! - Рон кивнув на Криволапика, що й далі муркотів на ліжку.

«Але ж це не так, - подумав раптом Гаррі. - Скеберс виглядав хворим ще до зустрічі з Криволапиком. Відколи Рон повернувся з Єгипту, а Блек утік з тюрми».

- Цей кіт зовсім не схиблений, - простягти кістляву руку, Блек погладив пухнасту голову Криволапика. - Він найрозумніший з усіх мені відомих котів. Він миттю відчув, що за щуряка той Пітер. І відразу розкусив, що я не справжній пес. Минув якийсь час, поки він почав мені довіряти. Зрештою, я втовкмачив йому, кого шукаю, і він мені допомагав...

- Тобто? - збентежилася Герміона.

- Він намагався впіймати мені Пітера, але не зумів... Тоді він викрав паролі ґрифіндорської вежі і передав їх мені... Я зрозумів, що він узяв їх з тумбочки в якогось хлопця...

Гаррін мозок відмовлявся сприймати такі нісенітниці. Це ж цілковитий абсурд... та все ж...

- Але Пітер пронюхав, що діється, і втік... Криволапик - ви, здається, так його називаєте? - розповів мені, що Пітер залишив на простирадлах кров... Мабуть, укусив сам себе... Що ж, одного разу йому вже вдалося зімітувати власну смерть...

Ці слова ніби пробудили Гаррі.

- Але ж чому він прикинувся мертвим? - розлючено запитав він. - Бо знав, що ви його вб'єте, як убили моїх батьків!

- Ні, - заперечив Люпин. - Гаррі...

- А тепер ви прийшли, щоб його добити!

- Це правда, - погодився