Читати книгу - "Ти не мій брат, Ханна Еванс "

Артур

Далі вона сама мене цілує. Розумію, що можна, Настя дає згоду на щось більше. Починаю легко рухатись у ній. Спочатку обережно, хочу бути лагідним. Як це тільки можливо у перший раз. Важко, адже хочу "втікачку" до одуріння.

Настя стогне, дряпає мені спину нігтями. Тоді сильніше починаю вбивати мою дівчинку у ліжко і знову цілую, вона стогне мені у рот. Кайфую від цього. Штовхаюсь сильніше, цілую. Та яке цілую? Пожираю мою крихітку. Настя зжимає волосся, речу.

" Бл*ть... "

Моя дівчинка знову тремтить і кінчає, другий раз, а я одразу за нею. Падаю поруч, весь мокрий і задихаюсь. Серце здається, вирветься з грудей. Настя хоче накритись, не дозволяю. Беру на руки і несу у ванну.

 - Артур, що ти робиш?

Посміхається, соромиться.

 - Моїй коханій, потрібно трохи розслабитись.

Опускаю на землю, напускаю воду, наливаю ароматну пінну. Настя посміхається і занурюється у морський аромат. "Втікачка" хитро дивиться на мене. 

 - Ти не приєднаєшся?

Посміхаюсь і залажу до неї. Ми десь годину так лежимо : обіймаємось, гладимо один одного і багато розмовляємо. Згадуємо різні ситуації і сміємося. Вийшовши з ванної, лягаємо у ліжко і вимотані засинаєм.

* * * * *

Прокидаюсь зранку, Настя спить, ніжно пригорнувшись до мене. Мене накриває такою ейфорією і щастям. Знаю, вона завжди буде поруч і я більше не відпущу мою "втікачку". Настя відкриває очі.

 - Доброго ранку.

Каже і цілує ніжно в губи.

Відриваюсь.

 - Що ти робиш?

 - Цілую.

 - Ні, ти нариваєшся, крихітко. Хочеш перевірити мою силу волі? Повір, я стримувався тільки вчора.

 - А може, я не хочу більше, щоб ти стримувався?

 - Настя, перестань...

Прошу її, а у самого пошлі думки в голові.

 - Не перестану.

Знову дражнить мене.

 - "Втікачко", буде ще трохи боляче, ти ж розумієш? 

 - Розумію...

Шепотом вимовляє в губи.

 - Менi все одно. Я хочу цього...

Знову цілує і я здаюсь, також пожираю свою крихітку. Моя хитрунка вилазить зверху і починає цілувати мої груди, живіт.

" Бл*ть у мене дах їде від її ніжності.. Знову криє..."

Зжимаю її попу і цілую далі, запускаю язик, всмоктую. А вона відповідає з такою віддачею. Збуджуюсь ще сильніше, вона це відчуває. А тоді перевертаю її на спину. Від неочікуваності, Настя скрикує.

 - Ти сама цього захотіла, крихітко!

Цілую губи, шию, груди, скидаю боксери і входжу. Тільки на цей раз, різко. Настя легко скрикує. Знаю, ще боляче, але більше стримуватись не можу. До того ж, моя дівчинка сама про це просила. Різко починаю рухатись, Настя стогне, вигинається на зустріч. Ми одночасно рухаємось, кімнатою розносяться гучні стогони. Такого зі мною ще не було, ніколи. Настя піді мною, така збуджена, віддається. Вона неймовірна... Я кінчаю, а моя дівчинка посміхається.

 - Тобі смішно?

Задихано кажу, а серце вистрибує. Знаю, Настя ще не отримала свою розрядку.

 - Ти ж розумієш, як довго я цього прагнув і бажав? 

 - Ага.

Дражниться.

 - Ну все, ти догралась!

Хапаю "втікачку" і закидаю на плече. Вона кричить, пручається. Незважаю і несу у ванну.

 - Артур, все, все, досить! Що ти робиш?

Хоче видертися, не дозволяю.

 - Ти догралась крихітко, зараз я заставлю і тебе соромитись.

 - Ти про що...

Не встигає договорити моя дівчинка, як ривком саджаю її на тумбу у ванній і знову входжу. Різко, жорстко і починаю трахати. Відчуваю, тепер їй вже не боляче.

 - Артур...

Все що може вимовити моя крихітка, знову стогне та вигинається.

Так, я знову хочу Настю. До одуріння збуджуюсь дуже швидко. Варто лише вдихнути її аромат, або подивитись у очі. І мене криє з головою.

Рухаюсь у моїй дівчинці, вона ногами обійняла мою талію, чим дала більший доступ, а я збільшую темп.

Через поцілунки, Настя питає.

 - Артур... Що ти робиш... Ми ж зламаємо тумбу...

І стогне.

 - І нехай... Купимо іншу.

 - Хіба у нас... Є така можливість? 

 - Буде!

Відповідаю і продовжую. Більше нічого не говоримо, не можемо. Лише наші стогони, ми мокрі. Вбиваюсь з такою силою у мою крихітку. А вона віддається і дозволяє бути таким. Я знаю, їй це подобається. Вона швидко кінчає, а я за нею...

Приймаємо ванну, одягаємось. Настя переодягає постільну білизну у нашому ліжку. На якій стільки слідів, після бурхливої ночі і не менш бурхливого ранку. Йду на кухню, щоб зробити моїй дівчинці приємно. Ми такі вимотані, Настя так точно. Тому я смажу яєчню і роблю гарячий шоколад. Знаю, як вона його любить.

 - Це що?

Чую позаду голос "втікачки". Вона обіймає мою спину, стає на пальчики і цілує у щоку. Швидко розвертаюсь і згортаю мою дівчинку у обійми. Легко цілую у губи.

 - Ти як? Нічого не болить?

Хвилюючись питаю.

 - Ні.

Посміхається хитрунка.

 - Точно?

 - Ага.

Мотає головою "втікачка".

 - Ти приготував нам сніданок.

 - Приготував.

 - І мій улюблений гарячий шоколад?

 - Ага.

 - Дякую...

Опускає трохи погляд.

 - І тобі дякую...

 - За що?

 - За те, що вибрала мене. Я кохаю тебе.

 - А я тебе...

Посміхаюсь і саджаю до себе на коліна мою красуню. Трохи подразнивши один одного, ми снідаємо. А тоді телефон починає сповіщати про вхідні повідомлення.

" Бл*ть, я про Арса забув... Сподіваюсь, вони все розрулили між собою... "

Неохоче беру телефон, відкриваю перше, від матері...

" Сину, ти подумав? Ми можемо ще раз поговорити? До того ж, Олег з Мариною хвилюються за вас. "

А інше від Арса.

" Брат, виручай. Здається моє весілля зривається... "

 - Оце так!

 - Що там?

Питає Настя.

 - Здається, тепер наша черга рятувати закоханих...

Ця глава також від Артура... 

А я нагадаю, що книга близька до закінчення...