Читати книгу - "Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності"

Вимоги щодо покарання в трьох авраамічних релігіях становлять особливе значення для релігійно-сексуальної моралі. Усі ці релігії в тій чи тій формі засуджують убивство, але покарання за недозволений секс часто буває ще суворіше, ніж за скоєне вбивство. П’ятикнижжя зазвичай закликає до смертної кари і за вбивство, і за деякі види узгодженого, утім, забороненого сексу, як-от секс під час менструації, чоловічий анальний секс і жіночий перелюб. Заручена жінка, зґвалтована в місті, й одружена жінка, зґвалтована будь-де, повинні бути забиті камінням на смерть29. Це ще раз показує, що секс-правила в релігії ізраїльтян посідали чільне місце.

Іслам не має такого саме чіткого погляду на те, що він уважає недопустимим сексом. Коран вимагає смертної кари за вбивство30, але не за заборонений секс. У хадисах, однак, Мухаммед вимагає страти за гетеросексуальний перелюб і статеві контакти між чоловіками.

У християнстві обидва гріхи, і заборонений секс, і вбивство, однаково каралися смертю. Кастрація засудженого чоловіка перед стратою або знищення його тіла після смерті зазвичай здійснювалися, тільки якщо чоловік був засуджений за секс з іншими чоловіками. Градація покарань була встановлена ще до того, як християни набули юридичного права на страту. Християнський Ельвірський собор, який відбувся в Іспанії на початку IV століття, залишив нам цікавий огляд того, як класифікують різні проступки з християнської точки зору. Жінці, яка залишила чоловіка заради іншого чоловіка, відмовлялось у причасті до кінця її життя, а це означало, що виключалася будь-яка надія на її порятунок після смерті. Чоловіку, який знає про перелюб своєї дружини, але не залишає її, також відмовляється в причасті. Однак якщо жінка навмисно вбила слугу, у причасті буде відмовлено тільки на сім років31.

Високий пріоритет, наданий релігійно-сексуальним правилам порівняно з іншими релігійними канонами, може мати фатальні наслідки навіть без смертельної кари та прямого переслідування. Коли у 2002-му сталася пожежа в школі для дівчат Мекки, релігійна поліція Саудівської Аравії завадила деяким бідолашним покинути палаючу будівлю, тому що, згідно із суворим релігійним дрес-кодом, вони були непристойно одягнені. Як наслідок, п’ятнадцять дівчат померли, зачинені в будівлі, що згоріла32. Коли Рік Перрі, губернатор Техасу від Республіканської партії, представив програму з вакцинації школярок від вірусу папіломи, який передається статевим шляхом і є причиною близько 70 відсотків випадків раку шийки матки, програма зустріла потужний спротив із боку консервативних християн. «Рішення губернатора, здається, означає, що моральні закони Бога про секс поза шлюбом можуть бути порушені без будь-яких наслідків», — зазначив член консервативної християнської групи «Бачення Америки» Рік Скарборо. Інакше кажучи, краще нехай жінки помруть від раку шийки матки, ніж ми дозволимо їм займатися сексом із декількома партнерами, не хвилюючись про цю хворобу33.

Опозиція гомосексуальності іноді об’єднує людей, ладних відкласти в сторону на певний час свої, часто фундаментальні, релігійні розбіжності. Єврейська, мусульманська та християнська влади, які є причиною серйозного релігійного розколу в Єрусалимі, утім, стояли пліч-о-пліч у їхньому засуджені організованих у місті гей-парадів. Вони наполегливо примушували цивільну владу заборонити паради. Провідні мусульмани навіть пригрозили, що життя тих, хто піде на марш, «перебуватиме в небезпеці»34, а єврейські активісти, як ми вже згадували, пообіцяли нагороду кожному, хто вб’є бодай одного учасника параду35. У 2006 році гей-парад у Москві був засуджений патріархом Алексієм ІІ, главою Російської Православної церкви. Російські мусульманські лідери закликали до «жорстоких масових демонстрацій» проти проведення параду. У контрдемонстраціях узяли участь неонацисти і православні віряни з іконами в руках36.

Іноді вимога зосередитися на сексі особливо чітка. У відповідь на підвищену увагу християн до питань охорони довкілля провідний американський християнський фундаменталіст Джеррі Фалвелл у 2007 році стверджував, що глобальне потепління — це «спроба сатани перемістити основну увагу церкви»37. Згідно з думкою Фалвелла, християни передусім повинні зосередитися на боротьбі проти одностатевих шлюбів і одностатевого сексу. Сам Фалвелл приділяв багато часу та зусиль, засуджуючи британську дитячу програму «Телепузики», тому що один із персонажів був фіолетового кольору з трикутником на голові, що може бути витлумачено як гей.

Хоча католицька церква протягом багатьох десятиліть терпимо ставиться до сексуального насильства з боку деяких своїх священиків, вона, як і раніше, стверджує, що боротьба проти гомосексуальності значно важливіша за решту питань. Боротьба за збереження тропічних лісів не єдине, що є менш важливим, ніж війна церкви проти гомосексуальності. Ватикан стверджує, що необхідно позбавити геїв і лесбіянок захисту, передбаченого законодавством у галузі прав людини в таких сферах, як право на повагу до приватного життя людини, право не піддаватися дискримінації і право на свободу слова38. Але вилучення в гомосексуа­лів певних прав людини має наслідки, які виходять далеко за межі захисту сексуальних меншин. Але якщо у такий спосіб релятивізувати права людини, це також дозволить виключити й інші групи, які комусь не подобаються: євреїв, жінок, людей з обмеженими можливостями і, якщо вже так, католиків. Отже, католицька церква вважає, що більш важливо просувати кампанію дискримінації гомосексуалів, ніж забезпечити існування прав людини як системи.

Релігійна опозиція одностатевій сексуальності, поза сумнівом, спричинена більшістю побожних людей, щоб понизити статус інших релігійних указівок і заборон. Значний спротив гомосексуальності — більш-менш унікальне явище з погляду історії. Переважна більшість вірян повністю переглянули своє бачення багатьох інших правил, яким раніше надавалося першочергового значення в християнстві. Незважаючи на те що багато вірних почали прихильніше ставитися до геїв і лесбіянок, акцент на гомосексуальності став значно потужнішим і негативнішим. Тоді як англіканській церкві вдалося пережити внутрішні суперечки щодо рабства, абортів, розлучень і жінок-священиків, міжнародна англіканська церква переживає процес розколу через питання про гомосексуальних єпископів. Десмонд Туту, південноафриканський архієпископ і лауреат Нобелівської премії миру, звинувачує власну церкву в одержимості гомосексуальністю. «Бог плаче, — каже Туту, — бо бачить, як церква витрачає всю свою енергію на гомосексуальність та ігнорує такі важливі питання, як, скажімо, бідність»39. Інші церкви продемонстрували схожі пріоритети. Коли єпископ Волтер К. Райтер у 1995 році був офіційно звинувачений Англіканською єпископальною церквою США в єресі, після того як він висвятив священика — відвертого гея та підтримав петицію про гей-духовенство, він став лише другим єпископом єпископальної церкви, якого звинуватили в єресі40. Коли внутрішній єпископський суд виправдав його, багато відомих американських лютеран уважало, що через цю подію слід припинити будь-яке церковне співробітництво між лютеранською та англіканською