Читати книгу - "На інших вітрах"

— Так? — підбадьорив він її. — А далі?

— Лебаннен прийшов і встав ось так, дивись: зліва від мене, а Сесеракх — справа. І всі ми стояли перед троном Морреда. І я високо підняла Кільце. У точності як коли ми привезли його в Хавнор, пам'ятаєш? Ще сонце тоді так яскраво світило… Лебаннен взяв Кільце і поцілував його і знову віддав мені. І я одягла його на руку принцеси, і воно легко так наділося, але ж Сесеракх — жінка досить крупна! Ох, тобі б подивитися на неї, Гед! Яка вона красуня, справжня левиця! Лебаннен зустрів нарешті гідну подругу… Ну і тут всі закричали. А потім почалися всякі свята і таке інше. І я змогла нарешті поїхати.

— Продовжуй.

— Від останнього?

— Так.

— Добре. А перед цим був Рок.

— Рок — це завжди непросто.

— Отож.

Вони помовчали, попиваючи червоне вино.

— Розкажи мені про Путівника.

Вона посміхнулася.

— Сесеракх назвала його Воїном. Вона сказала, що тільки справжній воїн може закохатися в дракона.

— Хто пішов за ним в суху країну — в ту ніч?

— Він, як і всі ми, пішов за Олдером.

— Ага? — сказав Гед з подивом і явним задоволенням.

— За Олдером пішли не лише Майстри. І Лебаннен, і Іріан…

— І Техану.

Вона промовчала.

— Вона вийшла з дому першою, — знову заговорила Тенар. — А коли вийшла я, її вже не було видно… — Вона знову довго мовчала. — А потім Азвер бачив її. На зорі. Вона була на крилах іншого вітру!

Запанувала мовчанка.

— І вони всі полетіли. Більше не залишилося драконів ні на Хавнорі, ні на західних островах. Онікс сказав: раз темна країна і всі, хто там перебували, знову возз'єдналися зі світом світла, то і дракони отримали назад своє царство.

— Отже, ми зруйнували наш світ, щоб зробити його цілим, — промовив Гед.

Вона кивнула. Вони знову довго мовчали, потім Тенар сказала дуже тихо:

— Путівник вірить, що Іріан повернеться в Гай, якщо він покличе її.

Гед нічого не сказав; вони знову помовчали, і раптом він вигукнув:

— Дивись он туди, Тенар!

Вона подивилася, куди він показував, — в затягнуту серпанком західну сторону морського простору.

— Якщо вона прилетить, то тільки звідти, — сказав Гед. — А якщо і не прилетить, то ми будемо знати, що вона там.

Тенар кивнула.

— Я знаю. — Її очі були повні сліз. — Лебаннен проспівав мені одну пісеньку, коли ми пливли на кораблі, повертаючись в Хавнор. — Співати вона не могла, і лише прошепотіла слова: «О радість моя! Лети, будь вільна!..»

Гед відвернувся і довго дивився на темний, порослий лісом схил гори.

— Скажи, — запитала Тенар, — а що ти робив, поки мене не було?

— За будинком наглядав.

— А в ліс ходив?

— Поки ще ні, але збираюся, — сказав Гед.