Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона, Аманді Хоуп"

До сукні прикраси з чорних дорогоцінного каміння, на голову вінок із білих із золотим квітів, і туфлі в тих же тонах. Все було настільки незвичайним, легким, невагомим, що, якби досі не розуміла, в якому я світі, то побачивши це чудове вбрання, точно повірила б, настільки я була в захваті.

Зачіску економка цього разу зробила мені сама. І я навіть відчула до неї повагу, настільки вийшло гарно та казково. Почувала себе справжньою принцесою.

Коли я була готова, жінка відійшла на кілька кроків і окинула мене оцінюючим поглядом, в якому читалося схвалення. Тільки, гадаю, не мною, а своєю роботою.

Я вже сподівалася, що на цьому економка покине кімнату, але вона несподівано заговорила.

- На правах старшої пані у цьому будинку, - почала вона суворо. – Я зобов'язана розповісти вам ваші обов'язки як майбутньої господині цього будинку.

За цих слів мені відразу стало погано. Передчуваючи щось неприємне, спробувала її зупинити.

- А чи не можна після мені це пояснити? У нас буде достатньо часу, щоб ознайомитися з усіма правилами цього будинку.

- Звичайно, Ваша Високість, - не відступила вона, назвавши мене титулом, який тільки я мала отримати. – Але я маю вам розповісти заповіді першої шлюбної ночі.

За останніх слів її верхня губа здригнулася, ніби в роті було щось несмачне, виявляючи невдоволення.

Опа! Здається, мені зараз цитуватимуть книжечку. А це буде кумедно!

Але тільки я приготувалася до непередаваного шоу, як у кімнату влетів Дракон, перервавши нашу розмову.

- Дрена, я попросив вас цього не робити, - зупинив він економку, а я хихикнула, побачивши зляканий вираз на його обличчі.

Боявся бідолаха, що я можу сприйняти всерйоз їхні правила. Помітивши, як я намагаюся стримати усмішку, Його Високість, мабуть, прочитав у моїх думках, що я вже з цими дурними законами знайома.

Розуміючи, що я зовсім з іншого тіста, і слідувати їм не буду, він полегшено видихнув, підійшов і обійняв.

- Ти така гарна! - промовив, не звертаючи уваги на збентежену економку.

Бабуся повернулася на вихід, розчарована втручанням принца, з лиця було видно, що вона ще намагатиметься повернутися до цієї розмови.

Він теж був надзвичайно гарний. Чорний із золотим йому йшов неймовірно!

Настав час йти на вихід. Ванька з іншими гостями, як розповів мені принц, вже чекали у храмі.

- Ваша Високість! – у кімнату несподівано зазирнув слуга. – Потрібна ваша присутність!

- Іду! - коротко кинув Асгард і додав мені. - Зараз вирушаємо!

Він вибіг, а я почала розглядати себе в дзеркалі. Ех, шкода, що не взяли хоч якогось схудлого фотоапарата. Зафіксувати цей момент. Буде можливість сходити до нашого світу, батькам хоч би фотку залишили. А так, лише у спогадах.

Щось я від неробства почала нервувати, поки одягалася та чепурилася, була спокійна, а зараз почала ходити по кімнаті, щоб трохи заспокоїтися.

- Пані! – покликав мене від дверей слуга. – Принц наказав вам виходити!

«Ух! Як хвилююче! - набравши в легені більше повітря, як перед стрибком у воду, вирушила на вихід.

У коридорах було порожньо, всі, мабуть, чекають зовні.Чоловік, що покликав, показував мені дорогу. Тільки ми пішли не до центрального входу, а до бокового.

Якщо це здалося дивним, то я не звернула уваги, голова була забита зовсім іншим.

Варто було лише переступити поріг назовні, як мене з двох боків несподівано підхопили сильні чоловічі руки. Хотіла скрикнути, але саме в цей момент мені затиснули рота, а чиїсь товсті пальці притиснулися до шиї, надавивши на сонну артерію. Стало важко дихати, перед очима потемніло, і наступної секунди я знепритомніла.

***

Приходила я в себе надсилу. Голова була важка, наче свинцем налита. Але, незважаючи на біль, згадала все, що зі мною сталося раніше, ніж я встигла поворухнутися. Розплющувати очі не поспішала, лежала прислухаючись до звуків. Викрадачам необов'язково знати, що я вже прийшла до тями. Потрібно спочатку розвідати обстановку. Навколо панувала тиша, чути було лише скрип, наче пазурів по склу. Тихий, не нав'язливий і не лякає. Обережно розплющила очі. Я знаходилася в кімнаті, стеля якої була прикрашена химерними візерунками, лежала на ліжку, обробленому гарним балдахіном.

Ага, значить, мій викрадач багатий.

Спробувала поворухнутися, з подивом виявивши, що можу рухатися вільно. Той, хто мене вкрав, не спромігся зв'язати. Це добре, тільки дарма вони такі безтурботні, я чинитиму опір.