Читати книгу - "Зрада. Ціна пробачення, Ая Кучер"

- Дім...

Я зітхаю, зупиняючи його. Ця розмова була щоразу, коли чоловік їхав у відрядження. Не хотів мене залишати вагітну в лікарні, але й не їхати не міг. 

Усе почуто десяток разів, завчено кожне слово. 

- Їдь, - повторюю. - Ми з Русом будемо в повному порядку. Шварц вніс Іру в чорний список, сюди її не пустять. І... Пробач мені.

- За що? Тась, ти змушуєш мене хвилюватися.

- Не важливо. 

Зараз я розумію, що несправедливо дорікала Дімі. Не він один багато приховував, мовчав про важливе, не бажаючи хвилювати. Ми обидва ховалися, ховали в собі все, що нам не подобалося.

Я жодного разу не сказала, як мені не до душі його відрядження. Як сумовито, що чоловіка вічно немає поруч. І я грала, мовляв, усе гаразд! Так добре грала, що сама в це вірила.

Але ж нічого хорошого не було. Я не справлялася з тим, що повинна була бути у вічному очікуванні. Діма не вивозив усю відповідальність, яка впала на його плечі.

Іра була лише останнім ударом, але не головною причиною.

Наш "корабель кохання" почав тонути задовго до зради чоловіка.