Читати книгу - "Серце дракона 1, Валентина Бродська"

Вояки схвально кивнули і запевнили Ларса, що все виконають.

- Що ж, запрягайте коней, лаштуйте вози, виїжджатимемо по моїй команді! - кинув на останок Блер і повернувся до корчми.

Зрадники сиділи за столиком і чекали на свого ватажка. Ларс, не довго думаючи, підсів до них і гукнув подавальниці, щоб принесла побільше вина і чогось поїсти. Чоловік на відміну від своїх людей так і не поснідав. Дівчина хутко збігала на кухню і принесла замовлення. Ларс кинув їй у тацю жменю дрібних монет і наказав наповнити келихи всім присутнім. Начальник охорони здивовано дивився на свого пана, поки той залпом пив своє вино. Поставивши келих на стіл, Ларс видихнув.

- Фух, ну і моторошні новини! Така небезпека! Жах! - вигукнув Блер, ні до кого особисто не звертаючись. 

- Яка небезпека? - занепокоєно запитав начальник охорони.

Він теж чимало відсьорбнув зі свого келиха. Очі його забігали.

- А що? Ще не чули? - продовжив ламати комедію Ларс.

- Ні… - розгублено промимрили переглядаючись псевдоохоронці.

Ларс зробив величезні, перелякані очі і драматично промовив:

- Так в лісі, біля корчми, куди ми маємо їхати… орудує… величезна… превеличезна…

- Хто? - не витримав один зі зрадників.

- Зграя… оскаженілих вовків!!! - вигукнув Блер, - Сьогодні один з моїх гінців повернувся і розповів! На жаль, його товариші загинули.

- Тобто один з гінців? А що були й інші? - бовкнув начальник охорони і прикусив язика. 

Та Ларсу було цього достатньо, щоб впевнитися в словах камеристки. "Отже, знав тільки про Яна. Добре, сволото, граємо далі! " - подумав Блер, а в голос, старанно приховуючи лють, відповів:

- Ну, так, це ж дорога! Так от, слухайте. Гінець каже, що коли вони мали під'їхати до корчми, на них напали кровожерливі вовки. Вони відчайдушно відбивались, але сили були нерівні. Врятувався лише він, а коли повертався до нас - зустрів на узбіччі двох закоцюблих підлітків і забрав з собою. Хлопці теж ледве втекли від сірих тварюк, уявляєте, вовки роздерли їхнього батька! 

Начальник охорони засіпався, на таке він не підписувався. Треба було конче переговорити з караванвожатим. "Як же невчасно ця дівка підкотилася! І що тепер робити?"

- О, це той хлоп, якого ми бачили зранку! Він ще питав, де кімната леді Айрін, - проказав один з охоронців, звертаючись до товаришів, тим самим перебив роздуми свого начальника.

- Так, - підтвердив Ларс, - Це він, кому ж дітей доручити, як не жінкам. До речі, а де начальник валки?

- Е-е-е… він піднявся до себе, має скоро спуститися, ось-ось… має, - промимрив начальник охорони, крадькома поглядаючи на сходи, що вели на другий поверх.

- Що ж, нема коли чекати, схожу до нього сам. Треба вже їхати. 

Ларс піднявся і залишив зніяковілих співбесідників.

Зайшовши на другий поверх, чоловік звелів вартовим перекрити вхід, нікого не пропускати і не випускати без його відома, навіть їхнього безпосереднього начальника. 

Потім Блер заглянув до кімнати начальника валки. Той в розпусній позі ковзав по ліжку і пускав слину на розідрану подушку. Він виминав її руками і бурмотав всілякі непристойності. Ларс покликав підлеглого декілька разів, але він ніяк не відреагував. Зачинивши двері, чоловік шоковано попрямував до Блерісів. Він мав попередити дядька і тітку про небезпеку.

Підійшовши до їхніх апартаментів, Ларс почув, що там є також Рамія з Лолою.

Постукавши для годиться, він прочинив двері і увійшов.

- А я тобі кажу, що це погана ідея! - обурливо промовила леді Агата, міряючи кроками кімнату.

- Чому? Майже всі в каравані - це чужі люди, тому Лола цілком може бути леді Айрін, - стояла на своєму Рамія.

- Всі знають, що вона твоя камеристка! 

- Але ніхто не бачив, як вона мені прислуговує, і в кареті з вами їхала саме вона! 

- Добре, Лола моя "донька", тоді ти хто? - запитала Леді Агата і нечемно тицьнула пальцем Рамії в груди.

Ларс переводив погляд з однієї жінки на іншу. Поки вони сперечалися, ніхто не наважився втрутитися. Айр Блеріс взагалі сидів в кріслі і задумливо потягував вино. Лола та Міра старанно робили вигляд, що пакують панські речі.

- Лола не може бути Айрін! - сказав, як відрізав Ларс. Більшість охоронців пам'ятають її як співачку з Срібленців.

- Я це знаю! - гаркнула Рамія, відходячи від леді Блеріс, - Одягне перуку, мій одяг і швиденько прошмигне до карети, а айри мають їй підіграти. Треба, щоб всі думали, що це я!

Ларс на якусь мить замислився, потираючи підборіддя.

- Що ж, усе цілком можливо, - сказав він і повернувся в бік камеристки, - Я тут заходив до твого шанувальника, Лоло, він якось дивно себе поводить… Не поділишся рецептом зілля, що ти йому підмішала?

Камеристка полишила валізу леді Агати і сполохано подивилася на Блера.

- Це трави з моєї батьківщини, тут такі не ростуть, - збентежено відповіла дівчина.

- Так, так, а батьківшина - це де? - допитувався Блер, підходячи ближче до Лоли.

- Ларсе, тобі не здається, що ми відійшли від теми, час працює не на нас? - втрутилася Рамія.

- Не здається! - Ларс кинув пронизливий погляд на Лолу, - Ми ще повернемося до цієї розмови. Йдіть хутко переодягайтеся, я скоро зайду до вас. 

Дівчата квапливо покинули кімнату. Ларс підійшов до леді Агати і взяв її за руки.

- Тітонько, я вас прошу підіграти Лолі, це все для вашої безпеки, і готуйтеся до від'їзду. 

- Ларсе, рідненький, мені це все не подобається, давай затримаємося тут або поїдемо іншим шляхом? - з тривогою в голосі запропонувала айра.

- Люба тітонько, це не можливо. У мене на шляху були і більші перешкоди, тож все буде добре.

Чоловік ніжно, на мить, обійняв жінку, яка в лихі часи замінила йому матір і по-своєму любила його.

Кларк Блеріс піднявся з крісла, підійшов до Ларса і поплескав його по плечу. 

- Ми все обіграємо, як треба! Який план дій!?