Читати книгу - "Виходь за мене, милий, Міа Натан"

Він тепло подивився на мене.

- Катя сподобалась мені з першого погляду. Дуже мила, розумна, красива, дотепна, з хорошим почуттям гумору та така відкрита й добра. З нею почуваєшся так, наче ми знайомі вже сотні років, наче ми найкращі друзі. Я навіть розгубився. Чесно кажучи, сподівався побачити все що завгодно, але не таке чарівне створіння. Я подумав, що тільки зроблю їй послугу, якщо не дозволю зв’язатися з таким жорстоким покидьком, як ти, Максе. До речі, підлий-но віскі, будь такий ласкавий!

Томас простягнув Максиму свій пустий вже келих.

Тож, я влаштував цю нашу зустріч у чотирьох у ресторані. На такий ефект я навіть не сподівався. Ти так її цілував! Я був певен, що справа закінчена. Ще подумалось: “Не думав, що це буде так легко!” А ще подумав, що це мій шанс закрутити з Катею. Все йшло добре, поки не побачив тебе під ранок біля її під'їзду, коли ми повернулися з клубу. Не міг допустити, щоб ти задурив Катерині голову та перетворив на нінащо всі мої зусилля. Тож, вийшов з машини та поцілував її у тебе на очах. А зранку зателефонував тобі та сказав, що ми збираємось переспати. Ефект був дещо не такий, на який я сподівався. Катя тебе не пробачила, але й не прогнала.

Він зробив великий ковток віскі.

- Ти таскався за нами з впертістю чи то маніяка, чи то віслюка. А тут ще й як на зло мені конче треба було повернутися до Гонконгу. У мами погіршився стан, а на фірмі виникли проблеми, які потребували мого особистого втручання. Але лишити вас вдвох тут у Києві я не міг. Тож найняв якогось бандюгана та зімітував викрадення, щоб Макс забрав тебе з собою в Гонконг. Виходу в мене не було. Я не розраховував, що ви так швидко поберетесь перед від’їздом. Думав, у мене буде більше часу для маневрів. Але сталось, як сталось. Тож, я поставив перед собою інше завдання. За будь-яку ціну розлучити вас. Це, до того ж, дало б мені можливість повернути втрачене партнерство з корпорацією містера Ву. А воно мені дуже потрібно. Між нами, моя фірма переживає… певну кризу. Ми як ніколи близькі до банкрутства. Опинитися під крилом такої могутньої корпорації в такий момент життєво важливо для нас. 

Все цікавіше та цікавіше.

- Але для того, щоб змусити вас розлучитися, потрібна була в першу чергу інформація, що саме між вами відбувається. Та сформувати новий план дій. Чесно кажучи, на той момент я трохи розгубився. Не знав, як підступитися та що саме робити.  Але згадавши ваш палкий поцілунок з Анітою у київському ресторані, подумав, що ти якщо й не любиш більше мою сестричку, то точно не проти переспати з нею. Я їй так і сказав. Їй сподобалась ця думка. Щобільше, вона чомусь вбила собі в голову, що якщо так дійсно станеться, ти обов'язково повернешся до неї.  Я в свою чергу планував стати якомога ближчим до Каті. Щоб в потрібний момент саме до мене вона прийшла за підтримкою та теплом.  Ще одним завданням було сіяти між вами розбрат та недовіру, змушувати ревнувати. Справи йшли не дуже. 

Так, ми з Максимом не така легка здобич.

- Паралельно, ми з Анітою намагалися отримати вагомого союзника з більшими ніж у нас можливостями. Одного разу я отримав інформацію, що такий бізнес-гігант як Пітер Лау має конфлікт з корпорацією Ву. Знаючи його не дуже чисту манеру вести справи, я вирішив заручитися його підтримкою. Я подумав, що краще діяти через Аніту.  Хай спочатку вона з ним познайомиться, а потім представить йому мене. Йти в лоб у таких справах не дуже розумно. Особливо, з таким як Лау. Поступово, крок за кроком, він підпустив нас настільки, що я зміг поговорити з ним віч-на-віч. Я сказав йому, що знаю про його ситуацію з Ву, Більше того, знаю, як можна вчинити. Розповів, що є такий Максим, який має доступ до всієї інформації корпорації Ву і не тільки. Але домовитись з ним не так легко. Я, мовляв, уже намагався. Безрезультатно. Але якщо зібрати проти нього якийсь компромат, справа могла б зрушити з мертвої точки. А якщо вдасться отримати доступ до того масиву  інформації, яким опікується фірма Максима,  перспективи вражаючі.  Він запитав, що нам з того. Я відповів, що це особисте. І все, що я хочу, щоб ми з Анітою мали доступ до інформації по Максиму. Одним словом,  домовились. Пілотною перевірочною справою був той випадок, коли Катя потрапила у лікарню. А тобі прийшло повідомлення про її викрадення. Ми побачили, як ти будеш діяти у подібних ситуаціях. А також відпрацювали злагодження дій нашої команди.

- Що? - я не вірила власним вухам. - Це ти мене отруїв? 

- Чисто технічно, хлопчина на набережній, який безкоштовно пропонував продегустувати новий напій. Зі смаком цитрини. Це було безпечно для тебе.  При правильно підібраному дозуванні ця речовина, доречі абсолютно натуральна, просто призводить до втрати свідомості. На якийсь час. 

- Натуральна, кажеш! Ну, тоді добре! Відлягло!  А декілька годин без свідомості - це таки зовсім немало. Але дякую, що не вбили! Господи, буває ж таке! Ти такий самий чокнутий, як твоя сестра.

- Вибач! На тому етапі рішення більше приймав Пітер. Я був проти цього ідіотизму. Ще більше я був проти ідеї Аніти з шантажем Максима тобою  та інсценуванням згвалтування. Але Ніта була одержима цією ідеєю. Все, що стосується того, що сталося у Пекіні її ініціатива. Остання спроба безнадії. Вона говорила, що якщо й тут нічого  не вийде, то або покінчить з собою, або таки пройде курс терапії з хорошим психологом, на чому я наполягав весь час.  Хоча у психотерапію вона не вірить. Каже, що для неї єдиний вихід через вікно її квартири. Мене це дуже турбує. Але менше з тим. Отож, Аніта дійсно сподівалась завагітніти від тебе. Підібрала вдалий час. Треба ж так, він співпав з вашим з Катею прагненням завести дитину. Але стосовно зразків сперми ти також правий. Вони дійсно є. Як один з варіантів тиску на тебе.  Стосовно того, що сталося у моїй квартирі після інсценування згвалтування...