Читати книгу - "Бунтівник та аристократка, Крістіна Логоша"

                                                                  ***

Крістоф застав Ів у кімнаті, вона сиділа на дивані, обхопивши коліна руками. Вона нагадувала зацьковану тварину. Варто було звернути на себе її увагу, як вона піднялася і кинулася в його обійми. Вона приживалася до нього всім тілом, наче хапалася за останню надію.

- Я готова дати тобі інтерв'ю. Навіть десять, якщо треба. Тільки прибери від мене Еріка!

Її голос неприродно тремтів, пробуджуючи в ньому монстра, готового вбити свого підлеглого.

- Що сталося? — ледве стримував бажання вбити мага.

Вона підняла на нього блакитні очі і думала над відповіддю.

— Нічого… Просто я його не переношу на дух. Будь ласка, заміни його, будь-ким.

Він дивився на Ів і не вірив, що проста ворожість може викликати таку реакцію.

- Добре. Завтра його замінить Рудольф.

- Ні. Нехай зараз ... Тобі ж потрібно інтерв'ю?

У пам'яті Крістофа виникли спогади, в яких Ів стверджувала, що Ерік до неї чіплявся. Усередині все стиснулося від болю та люті. Він раптом зрозумів, що того вечора зробив помилку.

— Його зараз же викинуть за ворота.

Він дістав телефон і подзвонив до Рудольфа — заступника охорони. Наказав вивести Еріка за територію Утьоса. Це було не тільки заради Ів — Крістоф боявся, що, якщо побачить його, може не стриматись і вирве у нього хребет.

Міцно притиснув до себе Ів, вдихаючи її аромат, ніжно провів долонею по волоссю.

- Дякую, - пролунав її тихий голос.

Крістоф ласкаво поцілував її в верхівку.

На подив вона не стала його відштовхувати, навпаки, здавалася, вона так само насолоджувалася їхніми обіймами.

                                                                    ***

Ранок наступного дня був похмурим та вітряним. Косий дощ кидався під колеса машини представницького класу, якою їхав Крістоф. З його голови не виходило прохання Ів прибрати подалі від неї Еріка. І нехай він не став допитуватися про причини її прохання, з Еріком вирішив поговорити з пристрастю. Але тут його спіткало фіаско — варто було Рудольфу випровадити Еріка за територію Ясного Утьоса, перевертня і слід застудив. Ніхто не бачив, куди він подівся, і на дзвінки перевертень не відповідав. Це ще більше насторожило Крістофа.

Він зупинив машину на парковці біля свого офісу. Охоронець вийшов зустрічати його із парасолькою в руці, але Крістоф жестом відмовився від  його послуг. До входу залишалося кілька метрів, коли за спиною пролунав жіночий голос:

— Крістофе, — гукнула Клара. Один із охоронців хотів перегородити їй дорогу, але Крістоф зупинив його. Йому потрібно було дізнатися відповідь на одне питання. — Відбулася якась помилка — я прийшла на роботу, але мене навіть не пустили на поріг. Я підготувала гору паперів до твоєї завтрашньої доповіді… — вона дістала папери з ридикюля і почала показувати їх Крістофові, не звертаючи уваги на негоду.

- Ти розповіла Ів про інтерв'ю? — холоднокровно спитав Крістоф.

Клара завмерла.

— Нічого такого, чого б вона сама не впізнала.

- Ти їй розповіла?

Вона глянула в його почорнілі очі.

- Так... Я їй все розповіла.

У Крістофа мимоволі смикнулися вилиці.

- Прощай, Кларо.

Він пройшов повз неї в офіс, не вимовивши більше жодного слова. Вона стояла, не відчуваючи дощу та холодного вітру, і мовчки дивилася, як він іде з її життя. Папери випали з рук у брудну калюжу. Вони розкисали, як і їхня господиня.

Клара, що промокла до кісток, стояла на вулиці, не знаючи, як зібрати уламки свого життя в одне ціле.

- Не вбивайся так, - до неї підійшов Ерік.

- Ні... я нічого, - вона недбало стерла вологу з лиця.

— У мене є деякі ідеї, — він дістав з кишені свою візитку і простяг її німкені: — Подзвони, коли перестанеш бути ганчіркою і зрозумієш, що цього виродка треба поставити на місце.

Нездоровий блиск в очах Еріка насторожив її. Завжди спокійний і старанний він постав перед нею у новому світлі.

- Тільки це секрет, - додав він зловісно.

                                                       Розділ 16

Готельний комплекс "Алекс Нортон" я обходила десятою стороною. Навіть для мене — володаря пристойних коштів, він був надто дорогий. Готель преміум класу з кількома ресторанами, комплексом елітних бутіків та підземним полем для гольфу був доступний лише главам першої величини та світовим зіркам і мав лише двадцять номерів.

Першу лінію комплексу я відвідувала кілька разів: двічі була на королівському прийомі в ресторані «Сяйво перлів», і востаннє склала компанію графині Харсен, яка вибирала діаманти в ювелірному салоні.

— Чому ми зупиняємось тут? Хіба не можна було залишитися в Ясному Утьосі?

- Ні звичайно. Журналісти сказали б, що я не випускаю тебе далі вдома. Ти і так особа, прихована від преси, настав час з цим розібратися, якщо вже ти сама погодилася мені допомогти.