Читати книгу - "Попелюшка мимоволі, Надія Голубицька"

Для маскування в найближчому магазині була куплена неймовірна перука з косою пряддю, що закривала пів обличчя, і стильні окуляри, там ще Аліссандро якимось дивом роздобув невелику валізку з приладдям для манікюру.

Коли Варя вийшла з таксі перед воротами, охоронець уважно на неї подивився, вивчив вміст валізки, але все ж пропустив у двір, де інший провів її до дому. Вітальня, куди її провели, була схожа на фойє оперного театру: величезна кришталева люстра, усюди дзеркала і позолота, з надлишком блиску і помпезності.

- Лаура, я вже не сподівалася, що ти приїдеш, - пролунав звідкись зверху голос Ліз. - Ти ж запевняла, що день розписаний по хвилинах. Яка ти молодець, що ...

Ліз спустилася з верхнього поверху, і побачивши хто перед нею, завмерла, так і не закінчивши фразу.

- Ти? Що ти тут робиш? - вигукнула вона так голосно, що Варі здалося, що її голос не тільки рознісся по всьому будинку, а й навіть за його межами.

- Тихіше! - прошипіла вона. - Не видай мене. Давай я зроблю вигляд, що займаюся твоїм манікюром і все тобі поясню. У нас дуже мало часу, інакше Дмитро викличе поліцію або накоїть якихось дурниць.

- Дмитро тут? - запитала ошелешена Ліз, яку Варя посадила в крісло перед невеликим скляним столиком і зробила вигляд, що займається її руками.

- Так, він з Аліссандро намагається вирвати тебе з лап Лоренцо, який збирається продати тебе в гарем одному туніському арабу, - почала пояснювати Варя. - Нам потрібно швидше вибиратися. Ти можеш звідси втекти?

- Що за маячню ти несеш?! Судячи з того, що ти все ще жива, Дмитро знає, що ти - не я. Це він запудрив тобі мізки, а заодно і Аліссандро. Послухай, тільки завдяки Лоренцо моєму житті зараз нічого не загрожує. І саме Лоренцо надав мені докази того, що кілера найняв мій фіктивний чоловіче.

- Ти помиляєшся. Я зараз тобі все поясню, - запевнила її Варя.

Але поглянувши з тривогою на годинник і побачивши, що п'ятнадцять хвилин невблаганно закінчуються, вона дістала телефон і почала набирати номер.

- Я зараз, тільки подзвоню Дмитру ...

Але Ліз раптом вирвала у неї телефон і просто прогарчала:

- Не смій цього робити! Мені вдалося сховатися, я жила в безпеці і в своє задоволення, а тепер ... Все, я кличу охорону!

Вона різко встала і хотіла податися до виходу, але Варя вчепилася в її руку мертвою хваткою і заторохтіла, бачачи при цьому, що її слова не можуть зробити пролом в міцній стіні її недовіри:

- Дмитро ні в чому не винен. Лоренцо тебе обдурив. Кілера найняла колишня дружина Аліссандро, приревнувавши тебе до нього. Ти навіть уявити не можеш що було, коли Дмитро дізнався, що ти пропала, а я - всього лише твій двійник. Він збирався мене здати в поліцію і зробив все, щоб знайти тебе. Він так тебе кохає.

- Кохає?! - в очах Ліз затанцювали злі вогники. - Це я в нього закохалася як дурепа, улещувала його ненормальну сімейку і була навіть готова відмовитися від свого звичного життя. А він?

Ліз з силою висмикнула руку, і Варя, не втримавшись, зрозуміла, що летить вниз. Почувся звук розбитого скла. Падаючи, вона вдарилася об щось головою, біль розлився по всьому тілу. Варя з усіх сил намагалася не втратити свідомості, але вона вислизала як пісок крізь пальці. Її свідомість гасла, і в останніх її проблисках вона раптом побачила, як над нею схилився силует охоронця, зза плеча якого з'явилася задоволена усмішка Лоренцо, після чого все накрила темрява.