Читати книгу - "Не мій мільйонер, Ірина Романовська"

- Дурненька моя, я лише запропонував змінити незручне сидіння автомобіля на рівне ліжко в готелі. Ми просто відпочинемо, а не те, про що ти подумала. – Він клацає пальцем мене по носі. Ігор наче всі мої думки читає.

Як добре що в машині не горить світло та мої червоні щоки не видно. Я така зіпсована дівчина. Протасов тільки сон запропонував, а я вже про брудний і розпусний секс думаю.

- Якщо просто спати, тоді поїхали. – насилу покидаю теплі коліна Ігоря та перебираюсь назад на своє крісло. Одразу так прохолодно та незатишно без рук коханого чоловіка.

Протасов швидко заводить машину та просить показати дорогу, кудою краще їхати.

Першим на думку спадає готель той де я нещодавно ще працювала. Скоренько намагаюся пригадати, чи є в готелі вільні місця. Потім згадую, що він вже не працює. Треба вибирати інші заклади. У хостел певно Ігоря вести не варто. Не за статусом йому такі місця відвідувати.

Гаразд, зараз щось знайдемо, або завжди можливо подивитися щось в інтернеті.

Поки доїхали до готелю, поки нас заселили в номер, сну вже не було зовсім.

Разом вирішили ми, що нам вдвох варто прийняти душ та змити з себе ті жахливі клубні запахи.

- По черзі, - особливо чітко констатую я, після того, як у Протасова у синіх очах загорілися пустотливі вогники.

Насправді від самого Ігоря я нічого неприємного не відчувала, а от моє волосся, здається, хтось занурив у калюжу з квітковими цигарками, різким алкоголем та спітнілими шкарпетками. Блювотний сморід.

Як тільки Ігорю вдавалося спокійно мене обіймати? Мене б певно знудило одразу.

Трохи соромно за себе. Скоріше треба стати під душ та вимити ретельніше все тіло.

Доки я милю голову ванільним шампунем, у голові раз у раз лунають думки про те, як ось-ось хвилинка та до мене в душову кабінку увірветься Ігор. Притиснеться своїм гарячим тілом та ми почнемо з ним жадібно цілуватися. Будемо пестити наші тіла, водночас милимо одне одного та займаємося диким голодним сексом.

Замріяно змиваю піну з голови та чекаю на свого коханого. Ще секунда й він точно увійде. Для вірності мою голову вдруге. Але навіть закінчивши всі мильні процедури та насухо витерши рушником тіло, я, як і десять хвилин тому, у ванній кімнаті зовсім одна.

Невже Ігор насправді хотів лише «поспати в номері»?

З ванної до кімнати я виходжу войовничо налаштованою та невдоволено збудженою своїми ж невідтвореними фантазіями. Готуюся накинутися на нього, як дика левиця. Але варто мені тільки побачити Ігоря, який мирно спить на ліжку, як вся моя бойова готовність каже мені «до побачення» та тікає у невідомому напрямку.

Дивина та й годі.

Мій коханий чоловік заснув на простирадлі прямо з телефоном у руці, в тому ж одязі, в якому ліг на ліжко, чекаючи своєї черги в душ. Лише встиг розстебнути на кілька ґудзиків білу сорочку та пряжку ременя на джинсах.

Мені нічого іншого не залишається окрім як спробувати стягнути з Ігоря тісні джинси та сорочку, щоб спокійно лягти вдвох спати під ковдрою.

Або Протасов завжди спить так міцно, або він справді настільки втомився за останні дні, що навіть мої жахливі поштовхи та спроби перевернути його, або хоча б засунути з ковдри не будять чоловіка ані краплі.

Хух! Ледве вдалося. Вкриваю Ігоря ковдрою. Трясця. Здається, я знову спітніла. Але сил на другий похід до ванної кімнати вже немає.

Рано вранці піду в душ.

Кидаю готельний халат на крісло, що стоїть поруч із ліжком. Там же спочивають решта наших речей. Пірнаю під ковдру до Ігоря, притискаюся до гарячого чоловіка всім тілом.

- Рідний мій, я так за тобою сумувала. Я - поряд, знай про це. Люблю тебе. – шепочу я сплячому Протасову на вушко.

Слухаючи вухом його спокійне дихання, не помічаю як за кілька хвилин засинаю сама поруч із ним.

Сьогодні був довгий день. Незабутній день народження. Дуже незвичне святкування. Але, безсумнівно, одне з найкращих у моєму житті.