Читати книгу - "Чужа секретарка, Олена Домова"

- Ви напилися, Геннадію Анатолійовичу, які вже тут розмови, - нервово хекнула дівчина.

- Я не настільки п'яний, так само, як і ти, - хитро примружився чоловік. - Зізнаюся, що хлопці вміють пити, і якби я починав разом з усіма, то невідомо, чим би скінчилося... Щоправда я взагалі не збирався пити. Думав, що твій брат мав би піти через годинку-дві, й ми зможемо поговорити. Звісно, можна було б перенести і на завтра, і ще... Але я занадто довго чекав, занадто довго був нерішучим. Зі мною вперше таке, - Гена нервово засміявся, запустив пальці у волосся й на мить поринув у власні думки, прокручуючи події останніх місяців.

- Що ти хочеш? - перервала роздуми Катя роздратованим питанням.

Вона розлютилася на себе, бо несподівано відзначила, що такий задумливий та якийсь вразливий Гена їй подобається не менше, ніж впевнений та веселий.

- Тебе, - Катя фиркнула, склала руки на грудях і відвернулася. - На жаль я зрозумів це занадто пізно, коли зобов'язання вже скували мене. Пробач, я вважав, що те що було між нами не має майбутнього, тому...

- В твоїй здатності заговорювати зуби я ніколи не сумнівалася, - насупивши брови, перервала чоловіка білявка. - І мені, знаєш, зовсім не цікаві твої причини. Не варто згадувати минуле. Було й загуло. У тебе є твої обов'язки, у мене моя улюблена робота. Я задоволена життям, і мені не потрібні ані твоє піклування, ані забезпечення... Як ти взагалі дотумкав таке плеснути перед братом? - Катя на мить сховала обличчя в долонях, а потім рішуче труснула головою. - Я не збираюся бути чиєюсь, мені це не потрібно.

- Ось! - вигукнув Гена, чим змусив дівчину здивовано поглянути в його бік. - Саме через це я вирішив не продовжувати наші стосунки, тобі потрібен лише секс, а мені цього замало! Я хочу сім'ю, Катю! І якщо раніше я вважав, що просто хочу сім'ю, то тепер точно знаю, що хочу її з тобою. Тільки з тобою.

Дівчина недовірливо схилила голову, не в змозі повірити власним вухам. Та й вкласти подібну думку в голові також не вдавалося, адже вона суперечила геть усьому, що вона думала й знала про пана Зегера, усьому, що було між ними.

Гена скористався цим збентеженням та, швидко наблизившись, легенько притиснув дівчину за плечі. Від цього майже безневинного торкання чоловікові геть зносило дах. Він хотів стиснути тонку талію в лещатах своїх обіймів та захопити в полон своїх губ її ніжні вуста. Та він втримував себе, бо навіть це легке торкання може в будь-який момент бути відкинутим.

- Я кохаю тебе, моя срібна пір'їнко, дуже кохаю, - він обережно торкнувся попелястої маківки губами, відчувши нову хвилю шаленого збудження від самого її запаху.

- Але ж Марина... - прошепотіла Катруся та стиснула тканину його сорочки, збентежившись від близькості коханого.

- Ми розірвали заручини. Невже ти гадаєш, що я пропонував би тобі бути коханкою в такий спосіб?

- Ні, - вона довірливо притулилася та сховала обличчя на грудях чоловіка. 

Катя знала, що він ніколи так не вчинив би із нею.

- То чого ти навіть слова не давала сказати? - схилився, щоб поглянути в обличчя дівчини Гена.

- Не знаю, - вона лише дужче сховала обличчя.

Насправді Катя знала, чудово знала. Вона боялася щось не так зрозуміти, боялася плекати марну надію, боялася, що їй просто здалося те, чого нема.

Гена проковтнув, він навіть дихати боявся, аби не відлякати цю чудову мить. Проте недомовок він більше не хотів. Не хотів ігор та угод. Колишній страх стати підніжком для білявки здавався дурницею. Байдуже, що з ним буде, аби Катя його покохала.

- Катю, а що ти відчуваєш... до мене? - він почекав відповіді мить чи дві, але дівчина мовчала. - Ти хочеш відновити наше партнерство?

Вона похитала головою, і серце Гени похололо. І поки він підбирав слова для того, щоб хоча б щось сказати, білявка заговорила:

- Я зрозуміла, що закохана після того, як ти розірвав наше партнерство, але згодом зуміла більш-менш відкинути почуття та продовжувати жити, як раніше.

- Я знову завоюю твоє кохання, - рішуче заявив чоловік, мимохіть притискаючи її сильніше. - Чого б мені це не вартувало.

- В цьому немає потреби, - Катя підняла голову, але дивилася вбік, щоки її порожевіли. - Воно нікуди не поділося. Просто я не уявляю, як в такому випадку все буде далі. Що буде з нами. З роботою. В мене щойно стало все виходити. І я не впевнена, що буду хорошою дівчиною... Тим паче я не готова до більш серйозних стосунків... Й ти ж племінник генерального директора...

Вона нарешті глянула на Гену, той безглуздо усміхався.

- Сьогодні ж субота, - раптом сказав він.

- Ну, фактично вже неділя, - не розуміючи несподіваного питання, виправила білявка.

- Нехай неділя, - легко погодився чоловік. - В будь-якому разі, вихідний день. Отже нічого міркувати про робочі справи. Робота буде в понеділок, а сьогодні хай будемо тільки ми двоє. Добре?

- Гаразд, - й собі усміхнулася Катруся, й серденько її закалатало швидше, коли Гена почав наближати своє обличчя до її.

- Тільки це не партнерство, - раптом сказав він у самісінькі губи. - Отже інші стосунки неприпустимі.

- Це мої слова, - ще ширше усміхнулася білявка. - Адже це ти у нас головний бабій Зегер-груп.

- Це вже давно в минулому. А от кількість твоїх жертв, Сніжна королево, повсякчас зростає.

- Що ти маєш на увазі? - щиро здивувалася Катя.

- Того хлопця, який як вірний пес проводжав тебе щовечора, захищаючи від переслідувача. Та ще Вітя з тендерного відділу.

- І що із ними? - вже передбачаючи недобре, холодно поцікавилася попеляста.

Обличчя Гени спохмурніло, він вже й сам не радий був, що почав цю розмову.

- Ти й сама знаєш.

- Ні, не знаю, - Катя зробила крок назад, і Гена не став утримувати її.

- Вони прийшли мені на заміну, - холодно відкарбував кожне слово.

- Що?! - нічого більше дівчина сказати не могла.

Про директорку з продажів вона чула чимало пліток, але й уявити не могла, що й сама є темою для обговорень.