Читати книгу - "Кривава повня, Анна Ліє Кейн"

У двері знову постукали.

- Так-так, я прокинулася, - протираючи очі, я підійшла до дверей. Не встигла їх відчинити, як почула голос Вальтрікса:

- Пані Айро, у нас проблеми, - зітхнув він втомлено, ніби сам усю ніч не спав. Я швидше повернула ключ і прочинила двері. Подивилася на чоловіка, який на відміну від мене уже був повністю одягненим та зібраним:

- Що трапилося? - запитала стривожено.

- Візник захворів, - похитав головою Вальтрікс. Він ніби почав виправдовуватися переді мною: - Людський організм переносить переохолодження набагато гірше. Та ще й вік у нього…

- Як невчасно! - я відчула, що мене затоплює безвихідь. З цією поїздкою усе йшло шкереберть. Наче доля намагалася змусити мене повернути назад.

- Звернемося до контори по заміну? - спитав Вальтрікс. Я скривилася:

- Це ж доведеться кілька днів чекати?

- У кращому випадку, - знизав плечима демон.

- А ми не можемо поїхати якось самі? - я подивилася на охоронця з надією. - Ви ж теж хочете завершити цю справу якнайшвидше.

- Хочу, - підтвердив Вальтрікс. - А як до цього віднесеться ваш… - чоловік зробив паузу, ковзнувши поглядом до вирізу моєї нічної сорочки: - Просто друг?

- Нормально! - роздратовано вимовила я. - Мені треба швидше дістатися місця призначення. Вже не важливо як це відбудеться. Ми попередимо його, і йому доведеться змиритися!

- Добре-добре, - демон навіть відступив на крок та примирливо посміхнувся. - Тоді я зараз же знайду нам екіпаж.

- Я зараз одягнуся і спущуся, - я опустила очі, сварячи себе за спалах гніву, і закрила двері.