Читати книгу - "Фаворитка. Між двох вогнів, Очеретяна Кішка"

Поїздка на сільський ярмарок і самому Едвіну здавалася шаленою витівкою з дуже поганою акторською грою. Навіщо, для чого він так швидко відкритися перед Шарлоттою – адже це було верхом нерозсудливості! Заспокоювало тільки те, що він побачив її, почув голос і навіть доторкнувся до руки, яка (немислимо!) ощасливила його кількома мідяками. Колишня фаворитка його впізнала, це не викликало сумнівів, але на її гарненькому личку він прочитав не здивування та радість, а відвертий страх. Шарлотта боялася герцога, як небезпечного ворога, а він, як безумець, безуспішно боровся з маренням власного минулого.

- Ваша світлість! – у вітальню, де Едвін кинувся  в улюблене крісло, увійшов старий слуга і перервав його думки.

- Що знову таке? Я не можу відлучитися на один день дня, щоб мене не порадували новою подією? – він підняв брови, збираючись хоч на комусь зірвати поганий настрій.

- Ні, але вам краще піднятися до дружини. Вона…

- О господи! Коли ж мене дадуть спокій! – він відкинув келих. - Що знадобилося її світлості?! 

- У пані почалися пологи…

Не чекаючи на продовження розмови, Едвін побіг нагору. Восьмимісячна дитина – цього тільки не вистачало! Один викидень вони вже пережили, якщо і цього разу все закінчиться сумно, краще зовсім відмовитися від ідеї мати спадкоємця! Герцог нервував і сердився, але найдивніше, він не почув ні звуку, коли наблизився до спальні Катріни. Відчинивши двері, новоявлений батько кинув погляд на герцогиню, яка лежала, відвернувшись до вікна. Поруч метушилася покоївка, в кутку кімнати над колискою схилилася годувальниця, тільки молода мати залишалася байдужою. 

- Катріно, так швидко??? Як це сталося? Адже було ще рано! – він спробував взяти дружину за руку, але вона висмикнула пальці.

- Я посилала за вами вранці, але ви не захотіли прийти, любий чоловіче! Може тоді б ви знали, що пологи трапляються не за розкладом.

- Я був зайнятий,– він на секунду відчув докори совісті, але це почуття швидко минулося. 

- Настільки, що вас ніде не могли знайти? – тепер Катріна дивилася йому в обличчя. Її очі опухли, обличчя було блідим, але не скривдженим чи нещасним, а сповненим зневаги. 

Так, вона зневажала його і навіть більше - ненавиділа! Але де Едвіну з його походеньками було помітити, що вона недовго страждала на самоті. Вже багато місяців - відколи вони переїхали до свого дому, її тужливе життя прикрашала людина, якій до принца було так само далеко, як до місяця. Паскаль Модесто прибув сюди разом із юною баронесою як гвардієць і частина її посагу, але став іграшкою у ніжних, хижих лапках. 

Катріну розчулювала його мовчазне, віддане кохання і майже собача вірність, поки одного разу, піддавшись раптовому пориву, вона не виявила «прихильність». З того часу їхні таємні зустрічі допомагали розвіяти самотність і зігрівали душу – це була тиха і дуже солодка помста байдужому чоловікові. Зрада зі звичайним охоронцем, що може бути ще принизливішим? Так було до цього дня, поки на світ не з'явилася принцеса, зовсім не схожа на герцога. 

Здивований, стривожений, Едвін залишив нарешті дружину і швидким кроком підійшов до ліжечка малюка. 

- Пані народила здорову дівчинку, – повитуха якраз сповивала новонароджену. Дитина не виглядала недоношеною, це було звичайне немовля, з повними щічками, чорними пасмами волосся над чолом і смаглявою, оливковою шкірою. 

Едвін випростався, відчуваючи себе так, ніби його стукнули по маківці, але Катріна чекала саме на таку реакцію. Вона знаком наказала слугам йти геть  і накинулася на чоловіка першою.

- Не дивіться на мене! Так, ви правильно подумали, що це не ваша дочка! І не вам мене судити, не багато минуло часу з того часу, як ваша коханка зробила мені такий самий подарунок! Дівчинка вже має ім'я - Флоренса Жозефіна Боуді, герцогиня Ламарська. І ви визнаєте її, тому що не в ваших інтересах стати предметом глузувань. 

- Глузувань?! – Едвін був шокований, не уявляючи, що робити далі. – Ви правда вважаєте, що це нещасне створіння можуть прийняти за мою дитину?!

- Подайте мою скриньку! – Катріна була така спокійна, що Едвін виконав її прохання майже не задумуючись. Висипавши половину вмісту на ліжко, вона дістала мініатюру і поманила чоловіка пальцем. – Погляньте! Це мій батько, який був креольцем. Він уже давно в царстві небесному, але будь-який підданий знайде, що дівчинка схожа на діда. Така ж смаглява і гарна. Я накажу зробити його портрет і портрет своєї матері та повішу їх у вітальні. Цього вистачить, щоб припинити будь-які плітки.  

- А як щодо мене?! – герцог навіть не глянув на мініатюру.

- Я вийшла заміж за бастарда, то чому вас це так шокує? Попереджаю, Флоренса буде обласкана, як справжня принцеса, а якщо ні, я можу зробити так, що ваше місце у королівській династії похитнеться дуже швидко! 

- Маленька, отруйна гадина! 

Розмова закінчилася, і Едвін вискочив зі спальні. Спочатку він намагався пригадати, хто з наближених міг стати коханцем Катріни, але ніхто, крім родичів, що прибули з нею, і особистої охорони не спадав на думку. У нападі сказу він розніс половину кімнати, благо ніхто не намагався втрутитися та його зупинити. Ночувати під одним дахом з цією жінкою було герцогу нестерпно, він швидко накинув плащ, що все ще лежав на спинці крісла, і вибіг у темряву вечора, щоб знайти для себе інший притулок. Потрібно було терміново поговорити з розсудливою людиною, єдиною, хто їй міг допомогти і завжди знаходив правильне рішення! 

Дорога зайняла трохи більше двох годин, на щастя, Доліш не такий великий, щоб знадобилося кілька днів летіти верхи. Поява герцога в домі її величність не чекали – всі вікна були темними, крім одного, але це не зупинило Едвіна. Він підняв на ноги охорону і зажадав негайної аудієнції, але королева несподівано з'явилася повністю одягнена, наче чекала на гостей о другій годині ночі. 

- Ти ніколи не був вихованою дитиною, але це переходить усі межі, – м'яко нарікала вона, простягаючи руку. – Сталося щось серйозне, якщо ти тут?