Читати книгу - "Аліса в країні чудес, Льюїс Керрол"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Це справді було важке питання: що саме? Аліса придивлялася до квітів і трав, але нічого придатного для даного випадку не бачила. Зовсім недалечко ріс великий гриб, майже такий заввишки, як вона сама. Коли вона заглянула під нього, потім оглянула його з усіх боків, їй спало на думку подивитися, що робиться зверху.
Вона стала навшпиньки і зиркнула поверх гриба. Там її погляд зустрівся з поглядом великої блакитної гусениці, що сиділа на грибові, склавши лапки, і спокійно попихкувала великою люлькою, не звертаючи уваги ні на Алісу, ні на що-небудь взагалі.
РОЗДІЛ V.
ПОРАДА ГУСЕНИЦІ
Гусениця і Аліса мовчки дивилися одна на одну. Нарешті Гусениця вийняла з рота люльку і звернулася до Аліси млявим, заспаним голосом:
- Хто ти така? - поцікавилася Гусениця. Такий початок не заохочував до продовження розмови. Аліса відповіла досить невпевнено:
- Я... я вже й сама не знаю, пані, саме зараз... у всякому разі, я знаю, хто я була, коли прокинулася сьогодні вранці, але з того часу я вже кілька разів мінялася.
- Що ти хочеш сказати цим? - суворо запитала Гусениця.- Розкажи про себе.
- Боюся, пані, що я не зумію розказати про себе,- мовила Аліса,- бо я перестала бути сама собою, розумієте.
- Нічого не розумію,- заперечила Гусениця.
- Боюсь, що я неспроможна висловити це ясніше,- дуже ввічливо відповіла Аліса,- бо перш за все, я неспроможна зрозуміти цього сама. Стільки разів протягом одного дня змінити свій зріст - це так збиває з пантелику!
- Аж ніяк,- заперечила Гусениця.
- Ну, може, ви поки що цього не відчуваєте,- сказала Аліса,- але коли вам треба буде перетворитися на лялечку - а вам доведеться рано чи пізно, розумієте,- а потім на метелика,- гадаю, ви будете почувати себе не зовсім приємно, чи не так?
- Анітрошечки,- відповіла Гусениця.
- Можливо, ви сприймаєте не інакше,- зауважила Аліса,- але я знаю, що почуваю себе дуже неприємно.
- Ти! - з презирством промовила Гусениця.- Хто ти така?
Отже, вони знову повернулися до того, з чого починалася розмова. Алісу трохи дратувала манера Гусениці робити такі надто вже короткі зауваження, тому вона випросталася і дуже поважно заявила:
- Гадаю, спершу ви повинні сказати мені, хто ви?
- Чому? - запитала Гусениця.
Це нове запитання знову загнало Алісу в безвихідь. Оскільки вона не могла придумати ніякого підхожого мотиву, а Гусениця, здавалося, була в дуже поганому настрої, то вона рушила геть.

- Вернись! - покликала її Гусениця.- Я маю сказати тобі щось важливе.
Це вже подавало якусь надію, тому Аліса повернулася.
- Тримай себе в руках,- сказала Гусениця.
- Це все? - запитала Аліса, з усіх сил намагаючись стримати свій гнів.
- Ні,- відповіла Гусениця.
Аліса подумала, що все одно їй нічого більше робити, то можна почекати, може й справді вона почує щось путяще. Кілька хвилин Гусениця мовчки попихкувала люлькою, нарешті підняла руку і вийняла її з рота, а потім заговорила:
- Отже, ти вважаєш, що мінялася, так?
- Боюся, що так, пані,- сказала Аліса.- Я неспроможна пригадати того, що колись знала... І я не буваю однакових розмірів навіть десять хвилин підряд.
- Не можеш пригадати чого саме? - допитувалася Гусениця.
- Ну, я пробувала читати вірш «Хороша перепілонько», але вийшло щось зовсім не те! - відповіла Аліса дуже сумним голосом.
- Прочитай «Ти старий, любий діду»,- запропонувала Гусениця.
Аліса згорнула руки і почала:

- Ти старий, любий діду,- сказав молодик,-
І волосся у тебе вже сиве,
А стоїш вверх ногами й до цього вже звик,-
На твій вік це не дуже красиво.
- Молодим,- мовив дід,- я боявсь неспроста,
Що це може відбитись на мізку,
Та моя голова - я вже знаю - пуста,
На ній можна стояти без риску.
- Ти старий,- знову каже юнак до дідка,-
І, нівроку, гладкий, як діжчина.
А в переверти йдеш, крутиш хвацьки млинка,
Ти скажи мені, в чому причина?

- Молодим,- мовив дід,- всі сустави собі
Розтирав я чарівною мастю,
Коли хочеш - за гроші хороші й тобі
Дам коробочку-дві того щастя.
- Ти старий, в тебе шелепи наче й слабкі.
Не вжувать їм нічого, крім здору,-
Та ти гуску з кістками строщив залюбки,
Де ти взяв таку силу бадьору?
- Молодим,- мовив дід,- я постійно сваривсь
Із дружиною в день по три рази,
І від того мій рот на весь вік укріпивсь,
Мов стальні мої щелепні м’язи.

- Ти старий,- каже хлопець,- і, справа ясна.
Твої очі вже добре не бачать,
А на кінчику носа ти держиш в’юна;
Хто навчив тебе, діду, трюкачить?
- Я тобі відповів вже на троє питань,
Та дурний все одно не мудрішає.
Ти з дурницями, хлопче, від мене відстань,
Вимітайся, бо вижену втришия!

- Ти читаєш вірша не вірно,- сказала Гусениця,
- Не зовсім вірно, боюся,- несміливо зауважила Аліса.
- Зовсім не вірно, від початку до кінця,- рішуче заперечила Гусениця. Кілька хвилин панувала тиша.
Першою заговорила Гусениця.
- Якою завбільшки тобі хочеться бути? - запитала вона.
- Та байдуже якого росту,- поквапливо відповіла Аліса,- аби не так часто мінятися, розумієте.
- Я не розумію,- сказала Гусениця.
Аліса промовчала. Ніколи в житті їй так настирливо не заперечували, і це починало її дратувати,
- Зараз ти задоволена своїм зростом? - запитала Гусениця.
- Бачите... мені б хотілося бути трішечки більшою, пані, якщо ви не проти,- почала Аліса.- Три дюйми - це такий нікчемний зріст!
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Аліса в країні чудес, Льюїс Керрол», після закриття браузера.