Читати книгу - "Попелюшка мимоволі, Надія Голубицька"

Він в той же час зник і з'явився з флакончиком пігулок і склянкою води. Прийнявши подвійну дозу ліків, Варя не відчула довгоочікуваного полегшення, а новий напад морської хвороби змусив її знову сховатися за дверима вбиральні.

- Їй потрібно щось випити, - запропонував Алекс. - Я чув, що спиртне допомагає при закачуванні.

Оскаженіла Ліз попрямувала до мінібару, налила щось темне в келих і простягнула Варі, що вийшла хиткою ходою.

- Я не хочу. Я не п'ю алкоголь.

- Тебе ніхто не питає хочеш ти чи ні! Пий або я волью в тебе це силою.

Ліз роздратовано засунула їй в руки келих і змусила піднести його до губ, дівчині нічого не залишалося як випити його вміст. Алкоголь обпік горло, дихання збилося і навіть виступили сльози. Ліз за цим усім поспостерігала і потім просто прошипіла Варі в обличчя:

- Даю тобі півгодини, щоб привести себе до ладу і повернутися до нашого спектаклю. В іншому випадку ти не отримаєш ні копійки з обіцяного.

Вона розвернулася і, різко ляснувши дверима, пішла разом з Алексом. Знесилена Варя опустилася на диван, щільно закрила очі. Як не дивно, але або подіяли ліки, або алкоголь, але все навколо, нарешті, припинило свій круговий танок. Вона лежала, боячись відкрити очі і поворухнутися, і намагалася злитися з мірним погойдуванням яхти, яке разом з випитим, врешті-решт, заколисало її і вона провалилася в глибокий сон.

Розбудив Варю гучний теплохідний гудок. Вона різко сіла, оглядаючи все навколо, і не відразу зрозуміла де знаходиться. Згадавши все те, що сталося, вона швидко зіскочила з дивана, намагаючись зрозуміти, скільки часу вона проспала. Як не дивно від морської хвороби не залишилося і сліду. Варя виглянула у віконце ілюмінатора і завмерла в розгубленості: її зустріло безхмарне небо і яскраве ранкове сонце, до того ж, яхта вже заходила в порт.

- Боже! Ліз мене вб'є, - прошепотіла вона, усвідомлюючи, що вечірка вже давно закінчилася, що вона все проспала.

Варя вибігла з каюти і поспіхом піднялася на верхню палубу, не зустрівши по дорозі ні душі. Нагорі також нікого не було. Дівчина обійшла все навколо, і коли підійшла до краю танцмайданчика, нарешті, побачила на кормі нижньої палуби Алекса, який відтирав від чогось перила, злодійкувато озираючись. Варя помчала до нього, і підійшовши ближче помітила, що він ганчіркою витирає щось червоне з борту яхти.

- Що ви робите? Це що кров?

Алекс завмер і спробував прикрити собою підозрілі плями. Варя спочатку попрямувала до нього, щоб краще роздивитися те, що він приховував, але раптом вона помітила, що на палубі валяються така ж, як у неї червона лакована сумочка і босоніжок.

- Що тут сталося? Де Ліз? Що Ви з нею зробили? - запитала вона, піднімаючи сумочку.

- Чому ти вирішила, що я з нею щось зробив? Я її взагалі з вечора не бачив, - почав він виправдовуватися. - Ми з нею посварилися, між іншим, через тебе. Ліз спробувала тебе розбудити, а коли це в неї не вийшло, зірвала злість на мені і на парочці своїх подружок. Зрештою, вона розлютилася на весь білий світ і, взявши пляшку мартіні, попрямувала сюди. Я ж весь вечір напивався в барі, поки не заснув на дивані біля барної стійки. Коли я прокинувся, то обійшов всю яхту в пошуках Ліз, поки не виявив ось це.

- Так треба не витирати тут все, а звернутися до капітана, щоб він викликав поліцію і рятувальників. Її потрібно знайти. Може їй допомога потрібна?

- Яка допомога, - обурився він. - Якщо вона п'яна впала за борт, то її вже не врятувати. Поліція не зможе її знайти, якщо вона потонула, ні рятувальники ні водолази тут не допоможуть, адже невідомо навіть коли це сталося, не будуть же вони все море обшукувати в пошуках її тіла. А ось розголосу ця справа отримає, але цього я допустити не можу. Мені потрібно думати про свою політичну кар'єру. Скандал мені ні до чого?

- Та як же Ви можете так говорити? - обуренню Варі не було меж. - Якщо Ліз пропала, це ще не доводить, що вона мертва. Може вона зараз чекає допомоги, пливе десь там у морі, її потрібно шукати, її треба рятувати. І якщо Ви не хочете цього робити, то я сама піду до капітана. Я не можу цього так залишити!

Варя рішуче попрямувала до рубки, але Алекс зупинив її, міцно схопивши за руку і смикнув її на себе.

- Ти оптимістка, - сказав він, криво посміхнувшись. - Невже не зрозуміло, що вона собі щось розбила. Подивися на ці плями крові. Якщо Ліз поранилася і впала за борт, то шанси вижити у неї мізерні.

- Але поки вони є, потрібно діяти. Потрібно всіх опитати, може хтось щось бачив.

Вона спробувала звільнити руку, але Алекс просто заломив її у неї за спиною, притиснувши Варю до борту.

- Ти не куди не підеш і нікому нічого не скажеш! - прошипів він їй прямо в обличчя. - Більш того, поки ми не зійдемо на берег, ти будеш продовжувати грати роль Ліз. А потім повертайся до свого життя і забудь про все і головне тримай язик за зубами, а я що-небудь придумаю, тільки так щоб не зіпсувати свою репутацію.

- Якщо Ви думаєте, що я на це погоджуся, то Ви глибоко помиляєтеся!

Варя спробувала вирватися з лещат його рук, але він стиснув її зап'ястя ще сильніше, так що у неї навіть виступили сльози, і просто прогарчав:

- Ти подумай гарненько. Я ризикую тільки своєю кар'єрою, а ти можеш потрапити в число підозрюваних у смерті, а точніше сказати в убивстві Ліз. І у мене на відміну від тебе є алібі, мене всі бачили. А ось як ти доведеш, що просто спала? Крім того у тебе був мотив - бідна дівчина, помітивши свою схожість з Ліз, вирішила зайняти місце свого багатого двійника, пожити в розкоші.

- Ви що там знову сваритесь? - почувся раптом голос з верхньої палуби.

Алекс здригнувся від несподіванки і відпустив Варіну руку. Вона подивилася вгору і побачила на краю верхньої палуби одну з подруг Ліз, яка перехилилася через борт і привітно махала їм.