Читати книгу - "Не гальмуючи. В полюванні на тебе, Єва Райн"

Ніка

Мабуть, сьогодні в мене день приємних несподіванок. Лігво байкерів виявилось не таким страшним, як здавалось, мені допомогли з авто, та ще й кімната, де я планую залишатись мінімум декілька тижнів – пристойна і затишна. І кава, яку готують тут теж. Бачу, скоро я навіть повірю в те, що бажання здійснюються! 

Моїм бажанням було вести власне розслідування. І от, будь ласка, я отримала завдання. Правда, тому, що більше ніхто не захотів, але то вже дрібниці. 

А ще в мене вже є досить гармонічна “легенда” і, думаю, з нею складнощів не виникне. Тож поки єдина моя проблема – цей Ед. Чомусь він мене лякає. Нато вже спокійним видається, а мій досвід про тихе болото й чортів волає. Що ж, скоро дізнаюсь більше… 

– Ти таки поїхала. – прийшло повідомлення від Вела з сумним смайликом. 

Він – ще одна причина, чому я тут. В якусь мить наші стосунки зайшли в глухий кут. Майже чотири роки разом – це не мало, щоб порозумітись. Нам з ним не вистачило… 

Відклавши телефон, швидко розібрала свої речі та показово виставила на стіл ноутбук. Він – частина моєї легенди. Робочий інструмент і елемент “декорації”. 

Відкриваю двері дівчині, яку вже бачила внизу, в барі. Синьоволоса “Киця” принесла мені свіжу постіль. 

– Привіт! – доволі приємно усміхнулась. – Надовго плануєш лишатись тут? 

– Ще не знаю. Обмежень же немає? 

– В нас не так багато клієнтів зараз. Гаразд, не тільки зараз, а взагалі. Тому обмеження можуть бути тільки на мінімум. Від години! – засміялась. 

– Ну мінімум я вже виконала, – я усміхнулась їй у відповідь. – Я – Ніка, письменниця. 

– Я Аня, але всі мене називають Киця. Теж можеш, я звикла. Письменниця – це цікаво! Якого жанру? 

– Навіть не знаю, як пояснити. Документалка. Я пишу про субкультури, і байкери – одна з них. Як думаєш, ваш хлопці будуть не проти поділитись інформацією? 

– Якщо хтось і буде проти, то на нього одного п’ятеро точно будуть за. Не парся! 

– Дякую! Більшість тут – чоловіки? З дівчаток тільки ти?

– З дівчаток! Насмішила! З дівчаток на мото – тільки я. Є ще Нессі – дівчина Ріка, але вона не мотоледі, а подружка байкера. Ну і дружина Вовка – Ліза, але вона тут не часто буває. 

– Дякую! 

– Будь ласка! З Несс тебе познайомлю, вона класна! Тільки з дівчатами Грому не знайомся.

– Чому? 

– А вони кожен вечір нові! – зареготавши Киця зникла в дверях, залишивши свіжу постіль і легкий фруктовий аромат парфуму. Приємна дівчина!

Мій ентузіазм, однак, танув все швидше. Скоро те саме “ввечері зустрінемось” і зустріч з Едом. Поки він один напружує мене. Хоч, може справа не в ньому, а в тій ситуації на дорозі? 

***

N.N.

Сьогодні я був дуже близько. Так, що розгледів навіть маленькій шрам на її шиї. Я знаю, звідки він. А вона? 

Ще не час. 

Як же жаль, що я мушу чекати! А вона живе й не знає, що її час тече, мов пісок крізь пальці…

***