Читати книгу - "Ефект метелика, Марія Акулова"

Звичайно, перш ніж приступити до виконання своїх прямих обов’язків, Насті було наказано належним чином підготуватися до неймовірно важливої події. Допомогти їй мусила  гордість клубу і його ж яскравіша за сонце зірка — Аміна. Яскрава висока брюнетка з ногами… сказати від вух — означає образити. Ні, до цієї довжини не застосовують гіперболи. Ось хто був справжнім метеликом.

Серйозно до завдання Аміна не поставилася, але і відмовляти дівчині, яка плутається під ногами, не стала — провела цілий вечір у компанії з Настею, показуючи основні па, сухо виправляючи й дававши поради.

Ні, шукати подружок тут Настуся не збиралася, але зітхнула з полегшенням вже хоча б тому, що її не послали на першій же зустрічі.

Вважаючи, що обов’язок виконано, Аміна пішла, проігнорувавши подяки Насті, а ось змоклому, втомленому недометеликові треба було ще тренуватися і тренуватися. Це за словами все тієї ж наставниці. Але Настя й не пручалася. Тренуватися легше, ніж вийти в наповнений людьми зал, а потім… Ох, вона так яскраво й одночасно так туманно уявляла, що чекає її в перший вечір, а він настав.

І небо не розійшлось, земля не прийняла її на місці, навіть тато не повернувся зі світу мертвих, щоб настукати по голові доньки, яка ганьбить його ім’я.

А ім’я зганьбоване було сильно. Одяг, який їй щедро надав Пампушок, так Євгена ніжно називали усі працівники клубу, був далеко від того одягу, у якому ходять люди… навіть інколи на пляжі.

Рвані в мотлох шорти, короткий топ, який відбивав світло ламп, належної висоти підбори та чорні ажурні крила. Подібних наборів було декілька. Настя не знала, хто вирішує, у який вечір потрібно одягнути той чи інший, просто, погоджуючись, кивала, коли одна з дівчаток повідомляла її.

Загалом, колектив прийняв її нормально. Ніхто не ліз у душу, ніхто не напрошувався в друзі, але ніхто і вовком не дивився. Дивилися найчастіше повз. Як і сама Настя. Судячи з усього, за покликом серця і бажанням душі тут одна Аміна, правда, і вона не світиться щастям у роздягальні. А ось у залі — запалюється. Спочатку Настя дивувалася таким метаморфозам, а потім зрозуміла, що й сама перетворюється. Професіоналізм, чорт забирай. Клієнт завжди має рацію, клієнту наплювати на твої проблеми й сумніви. Клієнт прийшов «туц-туц», а ще час від часу поглядати на те, як крилаті дівчата звиваються під музику, розігріваючи натовп.

Найчастіше вихідні проходили для Насті як у тумані. Ночами вона танцювала, днями відсиплялася, знову танцювала і спала. Мама важко зітхала, але лізти не намагалася. Був би батько живий, було б інакше, а так — не вважала, що має право втручатися в життя дорослої доньки, якщо й сама не може зі своїм впоратися.

Робота наполегливо вислизала з рук. Співбесіди закінчувалися нічим, розіслані сином резюме залишалися мертвим вантажем на чужих поштових скриньках, швейних замовлень, як на зло, стало менше.

Саме тому Настя зраділа першому заробітку ще більше, ніж сподівалася. Грошей було багато. Занадто багато, щоб вона змогла пояснити їхнє походження мамі, саме тому сімейний бюджет поповнився лише частиною, а інша була прихована в скриньці.

Але ніхто не скасовував правило про те, що багато грошей прирівнюється до такої ж кількості проблем. Проблеми були. Наприклад, ноги та спина, які гуділи. Хронічне недосипання. Постійний страх зустріти знайомих, а ще почуття безпорадності перед обличчям натовпу.

Кілька разів Настю поривалися схопити за ноги найсміливіші або зовсім захмелілі. Зробити їм цього не давали, тактовно відтісняючи, але осад залишався. Вона навіть ночами іноді прокидалася в холодному поті, згадуючи, як до неї тягнуться жадібні руки.

Закон стриптизу поширювався й на гоу-гоу: дивитися можна, чіпати заборонено. Ось тільки якщо стриптизерка за певну плату дозволить помацати, Настю пересмикувало від однієї думки про подібне.

Вона досить успішно переконувала себе, що те, що відбувається з нею — тимчасово, а щоб не почати сумніватися, раз у раз робила спроби знайти щось більш гідне. Спроби були, результатів не було. Всюди криза, часто і своїм  нічим платити. Викладачів для найменших ніхто не потребує, офіціанти потрібні на повний день, з дітьми сидіти їй, яка жодного разу не народжувала і на руках не тримала, чомусь довіряти не поспішають.

Місяць пройшов, а Настя знову і знову одягалася в костюм метелика Батерфляй, поступово звикаючи з усім і всіма.

Сьогодні їй загрожувала чергова робоча субота.

— Привіт, — кивнувши у відповідь на ще одне привітання, Настя пройшла через зал, піднялася на п’ять сходинок, опинилася в погано освітленому коридорі. Як би не було прикро це визнавати, за місяць дівчина відмінно вивчила своє нове місце роботи. Могла на дотик дістатися до потрібних дверей, знала, куди можна в темряві кинути куртку, щоб та потрапила точно на диванчик. Звикати до подібного дуже сумно.

Настя відчинила двері в гримерку власним ключем. Їй неймовірним чином пощастило — вона отримала власну кімнату. Ні, справа не в тому, що Анастасії Веселовій надали особливі умови, просто в тій, іншій, у якій до вечорів готувалися інші дівчатка, було тісно, а ця кімната виявилася схожою на комірку, у якій ще не було ремонту. Тут було дзеркало, вішалка, стілець, диван зі шкірозамінника в кутку, мабуть, який перекочував із кабінету Євгена, бо непотрібний. Зі стелі звисала лампочка без плафона, одна стіна світилася голим бетоном, підлога поскрипувала при ходьбі.