Читати книгу - "Серце дракона 1, Валентина Бродська"

Найманиця слухала не перебиваючи, і відмічала про себе необхідні деталі.

Ларс також розповів, що імператор Ксавій щовесни, п'ять років поспіль, влаштовує відбір наречених. В наступному році будуть шості оглядини. Більшість зі знаті вже не вірить, що монарх одружиться, бентежить всіх і те, що дівчата з відбору не повертаються. Рідним відправляють багаті дари і попередження, щоб вони не виказували свого невдоволення. Для замилювання очей батькам надсилають листи, що їхні доньки залишилися при дворі. Хоча дівчат більше ніхто не бачив.

Не дивлячись на всю цю неприглядну ситуацію, ще є бажаючі стати нареченою Ксавія. Кожна знатна дурочка вважає себе тією єдиною, що підкорить льодяне серце імператора.

Чоловік також показав дівчині план палацу і місце розташування скарбниці. Був в нього і список всіх пасток з їхньою деактивацією. Години чергування охорони теж відомі. Ларс добре підготувався.

- Пф! - важко видихнула Рамія, - Оце то ситуація! Але відбір? Серйозно! Як ти собі це уявляєш? Я ж тобі не якась юнка, мені добряче за двадцять, да і ні роду, ні племені! Щось такий план в тебе - шалено закручений! Може простіше зробимо: десь підкараулимо цього вінценосця, вирубимо і стягнемо перстень?

Ларс розсміявся, уявивши собі цю картину. Він розумів, що Рамія жартує, прикриваючи своє занепокоєння. Насправді, її мозок вже працює зі швидкістю звуку, аналізує інформацію і прораховує варіанти.

- З приводу роду, є в мене одна знайома сім'я. Років п'ятнадцять тому в них зникла донька. Нянька не догледіла, а дитина тим часом забрела в ліс, що ріс на межі маєтку, і пропала. Шукали її декілька тижнів. Думали, може втопилася в озері. Його навіть спустили, зазирнули в кожну шпарину, але тіло так і не знайшли. Так от, ти будеш їхньою знайденою донькою. Вони достатньо знатні, щоб представляти тебе на відборі. За п'ятнадцять років ніхто і не згадає як виглядала маленька Айрін.

Змовники, до глибокої ночі обговорювали деталі своєї авантюри. В чомусь погоджувалися один з одним, в чомусь сперечалися. Не дивлячись на Ларсову підготовку, було ще багато білих плям. Вирішивши, що скорегують все по мірі просування справи, мандрівники почали готуватися до ночівлі. Ларс підкинув дров до багаття, дістав додаткові ковдри і намостив імпровізоване ліжко. Одне.

Чоловік влігся на підстилку. З насолодою витягнувся, розправляючи натомлене тіло.

- Кхм! - привернула до себе увагу Рамія, - А нічого так, що я теж тут є? - запитала дівчина.

- ЧОго, - посміхнувся Ларс, - Лягай поруч, - і поплескав по підстилці долонею, -  Ніч холодна, вдвох значно тепліше, на світанку рушимо в дорогу.

Чоловік повернувся обличчям до Рамії, заплющив очі, роблячи вигляд, що спить. Дівчині нічого не залишилося, як вмоститися біля Ларса. Якийсь час вона лежала на спині і вдивлялася в нічне небо. Різні думки роїлися в її голові.  Місяць ліниво котився між рваними хмарами, перемішаними зі скупими зорями. Поблизу ухала одинока сова, шаруділи в траві дрібні звірі. Рамія перевернулась на бік спиною до чоловіка і не помітила, як задрімала. Десь скрізь сон їй здалося, що Ларс пригорнув її до себе за талію. Було тепло і затишно...