Читати книгу - "Альманах видів, Kira Night"

Частина 8. Ланель

 

Виглядаєш неймовірно. Особливо як для зверненної… - він глянув в мою анкету, яка лежала на столику поруч. - … рік тому. Хм. Ще б тиждень тому сказала.  Я.. я.. я.. - у повному шоці я не можу сказати ані слова. Лише стою і дивлюсь на картину, баспомічно ловлячи ртом повітря.  Нижча зверненна. - продовжував він. - Хахаха, 20 років з моменту народження! - він розсміявся. - Ти не забула накинути десяток сотень років?

 

Весь цей час він випалював мене поглядом, а я навіть не дивилась в його сторону. Я бачила ці обличчя і хотіла плакати. Я їх майже не пам’ятала. Я бачила їх менше 16 років за все своє життя і від цього моє серце стискалось так, що хотілось кричати. 

 

Кіра. - покликав мене нарешті Віктор і я перевела погляд з картини на нього. Мої очі горіли чорним з червоним, як і його. Білку майже не було, сама лише темрява і тваринна сутність.  Я і не пам’ятала, звідки дізналась ці слова… думала що почула від когось з філософів, яких зустрічала за життя. Але ці слова були настільки глибоко в мені, що я не могла згадати, хто вклав їх в моє серце.  Мій батько, Уолт, любив звісно всю родину. Але з любов’ю ставився тільки до тебе. Ми з братом завжди дивувались, коли він грав з тобою, навчав, чи пробачав всі твої витівки. Навіть заздрили тобі. 

Я підійшла до Віктора, налила собі в келих віскі і сіла в крісло навпроти.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍