Читати книгу - "Лють"

— Ну як ти?

Одне плече піднялося вгору. Йому, безперечно, бувало й краще.

— Дурне запитання, так?

Кен усміхнувся тією половиною обличчя, яка ще слухалася його.

— Не можеш як слід говорити?

— П’гано, — визнав він.

— Я прийшла поговорити про Майкла Ормвуда.

Кілька хвилин Кен дивився на мовчазний телевізор. Та зрештою пирхнув.

Енджі одразу перейшла до суті.

— Я знаю, що він козел, тому цього ти можеш мені не казати.

Кен кивнув.

— Ти знав, що він б’є свою жінку?

В очах у Кена промайнув вираз шоку.

— Мабуть, не знав, — сказала Енджі. — Я її бачила сьогодні вранці. У неї такий вигляд, наче її побили бейсбольною биткою.

Його щелепа стислася, пальці на здоровій руці, що лежала на колінах, зібралися в кулак. Досі поліцейський, хоча він, мабуть, і зад собі підтерти не міг без сторонньої допомоги.

Енджі нахилилася вперед і сперлася на коліна ліктями.

— Я знаю, що тобі він не подобався. Чому? За що ти його не любив?

У відповідь Кен шумно видихнув повітря.

Енджі похитала головою.

— Я не розумію.

Він знову видихнув.

— А, — нарешті зрозуміла Енджі. — Занадто самовпевнений.

Кен радісно кивнув, і вона відчула, що доведеться грати у важку гру розгадування шарад.

Та зупинитися тепер вже не могла.

— Коли Майкл працював у «моралі», — зізналася вона, — то вимагав від дівчат, щоб вони розплачувалися з ним за звільнення натурою.

Кен знизав плечем.

— Ти хочеш сказати «а чого ти чекала?» чи «мене це не дивує»?

Він подивився на свою руку, що лежала на колінах. Вказівний і середній пальці повільно піднялися вгору, щоб показати: друге. Мене це не дивує.

— Я сказала йому, щоб звільнявся, інакше про нього доповім. Тому він пішов з відділу.

— Ін еі аася… — Його рот стулився. Вона бачила, як йому важко було говорити. — Ін ісаася ені.

— Так, — сказала вона. Майкла призначили Кеновим напарником. — Він дістався тобі.

Якийсь час вони сиділи мовчки. Рот Кена розтулявся і стулявся, проте беззвучно. Енджі щосили намагалася не показувати, як їй нестерпно важко бачити його таким.

Нарешті він сказав:

— Ти. — Прозвучало це так чітко, що зрозуміти його зміг би будь-хто.

— Що «ти»?

Він мовчав, тільки пильно кудись дивився, і Енджі збагнула, що погляд цей скеровано їй у виріз блузки. Вона випростала спину і розсміялася.

— Господи, Возняк. Ах ти ж старий бабій.

— Не. — Він відмахнувся від неї рукою. — Не е.

Він роззирнувся навколо, наче шукав опори. Потім урешті-решт знову подивився на свої руки. Енджі спостерігала, як він через силу підняв правий вказівний палець, а тоді склав у кружальце лівий великий і вказівний палець. Потім кілька разів вставив палець у кружальце.

Енджі схрестила руки на грудях.

— Що з тобою таке, чорт забирай?

— Не, — наполягав він. Ні.

— Так, — відрубала вона й повторила жест трахання своїми руками. — Я зрозуміла тебе, Кене. Я знаю, про що тобі йдеться. Мушу сказати, я вражена, що тебе досі на це тягне, але чорта з два ти це від мене матимеш.

— Ти! — прокричав він їй у відповідь і сердито тицьнув у неї пальцем. — Ма-ал. — Він знову повторив той жест.

— Аааа. — До неї нарешті дійшло, що він мав на увазі. Ти і Майкл. — Ти про це знав?

Кен здивовано підвів брови. А хто не знав?

— Ну так, — визнала Енджі. — Я з ним трахалася.

— Він… ені… аав.

— Не сумніваюся. — Господи, усі були в курсі.

— Ее, — протягнув Кен. Гей.

Енджі подивилася на нього. Він простягнув руку і підняв плече, запитуючи її, що ще вона хоче знати.

— Одну з моїх дівчат убили.

Кен показав на телевізор.

— Ейді. — Очевидно, він бачив сюжет у новинах.

— Так, вона жила в Домівці Ґрейді, — сказала Енджі. — Їй відкусили язика. Вона захлинулася на смерть власною кров’ю.

— Ма-ал?

Спочатку Енджі подумала, що він питає, чи Майкл її вбив. А потім зрозуміла, про що йдеться Кену.

— Я не знаю, чи Аліша була серед тих дівчат, які спали з ним, щоб вийти з камери, — відповіла Енджі. — Я не працюю в Домівці приблизно тоді, коли ви з ним стали напарниками. Мене викрили.

— Хто?

Енджі розсміялася сама з себе. Вона ніколи навіть не замислювалася над цим питанням, просто думала, що піти з клієнтом і повернутися без нього можна лише обмежену кількість разів, а тоді люди запідозрять, що ти коп.

— Мабуть, Майкл мене здав, — припустила вона. — Може, він думав, що у мене будуть неприємності, але мене просто перевели на іншу точку. Нові дівчата. Нові клієнти. — Їй згадався один конкретний клієнт, на ім’я Джон. — Кілька місяців тому Майкл приперся на моє нове місце роботи. Я думала, він просто вкотре показує, який він козел, але він сказав нам стерегтися одного типа, якого щойно випустили умовно-достроково, сказав, що він небезпечний.

Кен зневажливо пирхнув. Видно, йому довелося чимало вислухати Майклової самохвальби.

— Так, про це я теж не думала, — зізналася Енджі. — Аж поки не натрапила на хлопця, про якого він нас попереджав. Його звати Джон Шеллі.

Кен знизав плечем. Ніколи про нього не чув.

— Хай там як, — сказала Енджі, розуміючи, що ходить колами, — наступного дня після того, як померла Аліша Монро, Майклову сусідку знайшли мертвою на власному подвір’ї.

— Яик?

— Так, — підтвердила Енджі. І розповіла йому деталі, яких він не почув би в новинах. Та Енджі й сама б їх не знала, якби не Вілл. — Сусідці язик відрізали. У Монро він був відкушений, та однаково…

Кен сидів і дивився на неї. Енджі почувалася препогано. Старий паскудник і без того розгублений, а вона йому ще й душу виливає.

— Даремно я тебе цим усім навантажую.

— Ше. — Кен покрутив рукою. Він хотів почути більше.

— Майкловій сусідці було всього п’ятнадцять. — Раптом Енджі замовкла. А чи не казала їй Джина, що, коли вони познайомилися з Майклом, їй було п’ятнадцять? — Коли була війна у Перській затоці? У дев’яностому році? Дев’яносто першому?

Кен підняв один палець.

— Як ти думаєш, скільки Майклу років? Сорок, правильно? Торік йому влаштовували якусь вечірку. Пам’ятаю, скрізь були розвішані чорні кульки.

Кен кивнув.

Енджі дуже погано рахувала. Вілл би полічив подумки, а їй потрібен був папірець, щоб усе записати. У сумочці вона знайшла клаптик паперу і нашкрябала цифру олівцем для повік, бурмочучи: «Майкл народився у шістдесят шостому, дві тисячі шість мінус тисяча дев’ятсот шістдесят шість». Вона перевірила цифри, щоб ніде не закралося помилки. І повільно підвела погляд на Кена.

— Джині було п’ятнадцять, коли вона з ним