Читати книгу - "Дитина від тебе, босе, Юлія Ройс"

– Ярославо? – Мирон відриває погляд від документів, які щойно переглядав, і дивиться на мене. – Тобі вже краще? – Так. Тобто ні. – Тобто? – перепитує. – Ти все-таки захворіла? Я дам тобі кілька днів відпочити. – Кілька днів не допоможе. Я вагітна. – Вагітна? – Мирон повільно опускає папери на стіл і дивиться на мене дуже прискіпливо. – І хто ж батько? – Дивне питання від того, хто був моїм першим чоловіком, – роздратовано шиплю. – Хочеш сказати, що вона – моя? – цідить. – Це не смішно, Ярославо. У мене весілля скоро. – Я подумала, що ви маєте право знати, – почувши про весілля, вся моя впевненість, якої і так зовсім мало, розвіюється як дим. – Я напишу заяву на звільнення. Не хвилюйтесь. Ніхто не дізнається. – Правильно, – холодно заявляє. – Проблеми перед весіллям мені не потрібні.