Читати книгу - "Інформатор"

Після тривалої паузи, однієї з багатьох, Джуніор сказав:

— Вчора до мене приходив відвідувач, якого я ніяк не очікував побачити.

— Хто ж це був?

— Чоловік на ім’я Ліман Грітт. Чули про такого?

— Так, ми навіть бачились, хоча цієї зустрічі я й не пам’ятаю. Мені розповідали, що він був у рятувальній команді, яка працювала на місці трагедії й доставила мене у лікарню. Якось я приїжджала до нього в офіс, щоб привітатися і подякувати, але на той час його вже звільнили. Дуже підозріло.

Джуніор усміхнувся й нахилився ближче:

— Усе це підозріло, Лейсі. Механізм запустили, тож будьте обережною.

Вона знизала плечима, і він продовжив.

— Грітт хороший чоловік. Він виступав за казино, тому колись ми були по різні боки барикади. Але у нас є спільне минуле. Мій тато і його дядько росли разом у хатинці за межами резервації. Вони були мов брати. Не скажу, що зараз родини дуже близькі, адже ми посварилися через казино. Проте у Грітта є совість і він знає про корупцію. Вождь йому ніколи не подобався, а тепер Грітт просто зневажає його самого і його родину. Син вождя став констеблем, а тому будь-яке розслідування у справі аварії не має сенсу. Про все уже подбали, я думаю, ви мене розумієте. Однак Грітт знає правду і вважає, що має достатньо доказів. Саме тому він хоче з вами поговорити.

— Зі мною?

— Так. Він думає, що може вам довіряти. Грітт не вірить місцевим хлопцям в окрузі Брансвік, як і в те, що вони візьмуться за цю справу. Ви, мабуть, уже здогадалися, що ми обережно ставимося до чужинців, особливо до тих, зі значками. Проте у Грітта є якісь докази.

— Які саме?

— Він не сказав, або просто не захотів про це говорити. В цих стін є вуха, тож ми були обережними. Зрозумійте, Лейсі, Грітту погрожують. У нього дружина і троє діток, а вождь та його команда добре вміють залякувати. Усе плем’я живе у страху, тому люди зайвого не базікають. Плюс завдяки казино життя таки поліпшилось, тож навіщо їм шукати пригод?

Лейсі дуже сумнівалася, що наглядачі підслуховують розмови між адвокатами та засудженими до смертної кари в’язнями. Та раптом вона усвідомила, що зустріч із Гріттом відбувалася в іншій частині крила Q. Адже Грітт не був адвокатом.

— Чому він вирішив, що може довіряти мені? Ми ж ніколи не спілкувались.

— Бо ви не коп, і ви перша людина, що ступила на територію резервації й почала ставити запитання. Ви і містер Хетч.

— Гаразд. Яким чином ми можемо зустрітися?

— Вілтон усе влаштує.

— І що далі?

— Ми із Гріттом домовилися, що я зателефоную Вілтону і він про все подбає. Це якщо ви й справді хочете з ним поговорити.

— Звісно, хочу.

— Тоді я зв’яжусь із Вілтоном. Гадаю, мені не слід вам нагадувати, що тут потрібно діяти дуже делікатно. Усі налякані. За Гріттом стежать, як, мабуть, і за Вілтоном.

— Гадаєте, вони, ким би ці люди не були, знають, що Тодд Шорт знову в місті?

— Я так не думаю. Мої адвокати зустрічалися з Шортом сьогодні вранці далеко за межами резервації. Якщо він дотримає обіцянки і відмовиться від попередніх свідчень, ця звістка розлетиться дуже швидко. У момент, коли це станеться, він перетвориться на мішень.

— Вони не можуть так просто продовжувати вбивати людей, Джуніоре.

— Вони вбили вашого приятеля містера Хетча, Сона і Ейлін. Мабуть, ці люди подбали й про Роблеса, іншого інформатора, хай спочиває з миром.

Не кажучи вже про Грега Маєрса.

— І вони дозволять державі вбити мене. Вони ні перед чим не зупиняться, Лейсі. Не забувайте про це.

— Не забуду.

Селзмен і його помічник на ім’я Фуллер прибули після першої години. На них був повсякденний одяг кольору хакі, на ногах — лофери, що дуже відрізнялося від притаманного їм ділового стилю столичних адвокатів. Тисяча юристів їхньої фірми працюють на всіх континентах. Вони безкоштовно захищають засуджених вбивць, за що отримують похвальні, навіть захоплені відгуки. Лейсі прочитала про фірму в інтернеті і буда вражена тим, скільки людських ресурсів задіяно в боротьбі зі смертною карою.

Зустріч із Тоддом Шортом пройшла ідеально. Інформатор записав двогодинне відеосвідчення, у якому зізнався, що уклав угоду з поліцією та прокурором і в обмін на фальшиві покази отримав пом’якшений вирок і гроші. Адвокати стверджували, що він говорив переконливо і мав вигляд людини, що розкаюється. Джуніор завжди ненавидітиме хлопця, завдяки якому опинився у в’язниці, втім, він був радий, що той змінив своє свідчення.

Селзмен розповів, що він і Фуллер відразу звернуться із петицією про перегляд справи в суді й будуть домагатися відстрочення смертної кари. Коли таке рішення буде прийнято, вони підуть до генерального прокурора, а далі, якщо буде потрібно, то й до федерального суду. Потенційний судовий процес спричинить величезний скандал, і Лейсі це бентежило, але Селзмен проходив через подібне не раз.