Читати книгу - "Людина, що знайшла своє обличчя, Олександр Романович Бєляєв"

— І що ж Престо?

— Цей упертий відмовився йти до мене. Залишається принаймні довідатись про його плани, і ви повинні допомогти мені випитати їх у Престо. Він же любив вас і, мабуть, ще й досі любить. До мене він не пішов, але до вас, напевно, піде, якщо ви запросите. Правда, між вами, здається, сталося щось подібне до сварки. Але жінки вміють, коли захочуть, крутити нашим братом, — зітхаючи промовив Пітч, згадавши, як дорого обійшлося йому це жіноче вміння. — Нарешті, — говорив він далі, — ви можете запросити Престо в справі. Напишіть йому листа, натякніть, що ви цікавитесь його почином. Ого! Якби він залучив до своєї справи вас, артистку з світовим ім’ям! Для нього ви були б скарбом! У нього ж усе безлика посередність, дрібнота, нікому не відома молодь, сіра маса, я знаю це. Тільки гукніть, і він прибіжить до вас.

Люкс задумалася. Вона сама була не від того, щоб побачитися з Престо. Правда, вона двічі відмовила Тоніо: і в його старому і в новому вигляді. Але з того часу багато що змінилося. Адже й Пітч не прийняв нового Престо, а ось тепер сам засилає до нього парламентаріїв.

Люкс остаточно посварилася з своїм нареченим, коли узнала його ближче: він занадто рано і круто почав пред’являти свої права як майбутній чоловік, явно підбираючись до капіталів Люкс, а вона вміла міцно тримати їх у руках. Крім того, Люкс не могла не визнати, що новий Престо дуже інтересний чоловік, який зовсім не поступається перед Лоренцо. І, нарешті, він починав власне підприємство, яке, в разі удачі, могло дати великі бариші. Престо знову ставав людиною з майбутнім. Правда, ще з невідомим майбутнім, а Люкс була людиною обережною і обачною. І вона була ще далека від того, щоб зв’язати себе бодай діловими стосунками з Престо. Але його не слід випускати з уваги.

Щоб надати більшої ціни своєму вчинку, Люкс сказала Пітчу:

— Ви ставите мене в трудне становище, містер Пітч. Після того, що трапилося між мною і Престо, який мало не вбив мене, мені нелегко звертатися до нього. Але все-таки я постараюсь побачитися з ним і виконати ваше доручення.

— Ви ж розумниця і чудово впораєтесь із цією справою! — вигукнув Пітч.

І ці слова ще вище піднесли Престо в очах Люкс: Пітч був скупий на похвали та компліменти і робив їх тільки у виключних випадках.

Коли людина оточена ворогами, вона мимоволі стає підозріливою і обережною. Одержавши і прочитавши листа Люкс, Тоніо відразу ж догадався, що це маневр Пітча. Але й він був не від того, щоб побачитися з Люкс. Вона все ще цікавила його. Тим обережнішим треба бути з нею. Люкс, звичайно, питатиме про плани. Чи треба ще приховувати їх? Незабаром розпочнуться репетиції, і таємниця однаково стане всім відома.

«Нехай Люкс думає, що я не встояв перед її чарами, як Самсон перед Далілою. Побачимо, як вона прийме мій план!» подумав Престо.

В призначений час Престо ввійшов у знайомий будуар, устелений килимами і заставлений отоманками, пуфами, розсувними кріслами. Строкато і різностильно. Але у господині, яка підбирала ці меблі, був свій розрахунок: сідаючи і лягаючи в крісла та на кушетки найрізноманітнішої форми, можна було показати найбільш вигідні пози — показати товар лицем, а це було дуже важливо, бо піднімало ціну товару в очах кінопідприємців і режисерів, які відвідували «зірку». Краса тіла для неї була головним багатством.

Люкс прийняла Престо в костюмі Клеопатри, лежачи на довгому єгипетському дивані з кривими ніжками. Клеопатра була її новою роллю, а Люкс мала звичай «входити в нові ролі», перевтілюючись і дома в нову героїню.

— Мені треба відчути себе царицею Єгипту, — говорила вона, іноді примушуючи навіть свою камеристку одягатися в костюм єгипетської рабині і подавати їй шоколад в єгипетській чашці. А втім, це була скоріше примха, розрахунок на зайвий ефект, ніж серйозна творча робота.

Престо, глянувши на новоз’явлену Клеопатру, не відчув колишнього хвилювання. Незважаючи на те, що Люкс була надзвичайно красива в цьому екзотичному наряді, він усе-таки лишався байдужий. Тоніо навіть здалося, що перед ним не жива людина, а статуя з музею воскових фігур.

Люкс посміхнулася до гостя однією з своїх найчарівніших посмішок, а в її арсеналі цих посмішок були дюжини, на всі випадки життя і артистичної практики,

— Я дуже рада вас бачити, Тоніо, — співуче сказала Люкс, уважно спостерігаючи в той же час, яке враження вона справила.

Мабуть, вона чекала більшого ефекту. На якусь мить в її очах промайнуло занепокоєння, але Гедда одразу ж надала обличчю безтурботного виразу.

— Сідайте. Ми так давно не бачилися. Ви загоріли і ніби трохи схудли. І вигляд стомлений. Багато працюєте? — запитала Люкс і в той же час подумала: «Чому він сьогодні такий дерев’яний? Жодного комплімента, не зітхає, не дивиться на мене з тугою. Невже я втратила владу над ним?!»

— Так, я багато працюю, — відповів Престо, сідаючи на низенький м’який пуф.

— Чула. Ви починаєте власне діло. Напевно, це буде щось оригінальне, як і все, що виходить з-під рук Тоніо Престо.

Престо пустив повз вуха комплімент, тільки кивнув головою.

— Дуже оригінальне, міс Люкс.

— І, мабуть, ви придумали чудові ролі?

— О, звичайно. Роль героїні, здається, вдалася мені.

— Це дуже цікаво! Розкажіть, розкажіть швидше.

— Ви так жваво цікавитесь, ніби й самі не від того, щоб узяти участь у моїй роботі? — спитав Престо, ледве помітно усміхаючись.