Читати книгу - "Коли вибір лише один, Єва Басіста"

Мирося дивилася на мене та ледь не плакала. Що так турбувало дівчину? Я вже не могла терпіти, тому перша промовила:

- Що сталося?

- Я не знаю чи треба тобі говорити, але якщо не скажу, то мене вб'є совість, - ледве промовила вона.

- Це щось серйозне? - дивилася я на неї.

- Так, - махнула білявка.

- Тоді я тебе слухаю.

- Це може шокувати тебе.

- У тебе вже нема вибору, - наполягла я.

- Владислав зраджує тобі з Ларисою.

Я почала істерично сміятися. Цей сміх просто затопив мене. Владислав зраджує? Щось мені у це не вірилося. Такого не могло бути.

- Це правда, - почала далі говорити Мирося. - Їхні стосунки тривають понад рік, а додаткові проєкти були лише причинами, щоб ввечері залишитися у двох та...

Мій сміх затих. Мирося не розігрувала мене. Її слова були цілковитою правдою. Чорт... Я не могла повірити.

- Ти хочеш сказати, що ти цілий рік мовчала, а тільки сьогодні вирішила мені про це повідомити? Невже не могла раніше про це якось натякнути?

- Вони мені погрожували, що напишуть на мене скаргу... Я не хотіла втрачати роботу. Зрозумій мене…

Проти моєї волі сльози почали наповнювати очі. Весь цей час я картала себе за те, що пішла на зраду, а виявилося... Владислав перший вскочив у гречку.

- І навіщо ти це мені зараз сказала? Хотіла зірвати моє весілля? Невже не можна було...

- Я більше не можу мовчати після вчорашнього, - урвала вона мене.

- А що сталося учора?

- Максим якимось чином дізнався про зраду Лариса, пішов за нею в офіс та застав, як вона на столі розважалася з Владом...

- Весело, - хмикнула я. - Застати вагітну дружину з другим чоловіком.

- Лариса носить дитину від Влада, - дізналася ще одну шокуючу новину.

Це взагалі все у мені перевернуло. Здавалося, що від почутого я не могла дихнути. Лариса вагітна від Влада? Це... Жах…

- Це стовідсоткова інформація?

- Так, - витирала сльози Мирося.

- І Максим знає це?

- Так, він кричав, що подасть на розлучення, а потім пригрозив Владу, що розповість про його пригоди тобі, але він сказав йому, щоб він не смів, бо ти також вагітна, а потім Максим накинувся на нього став його бити... Це все я бачила скрізь щілину у дверях.

Це якийсь сон. Мені абсолютно не вірилося у сказане. Я не могла своїм втомленим мозком переварити всю інформацію, яка до нього надійшла.

- Вибач, що тобі це кажу, але я не могла інакше. Звісно розумію, що ти зараз у такому стані, дитина...

- Мирославо, я не вагітна, - ледве промовила я.

- Що? Владислав збрехав?

- Виходить, що так, - протягнула та обернулася. Біля нас нікого не було.

- Але дещо мене хвилює набагато більше, - прошепотіла Мирося.

- Давай без загадок, бо після того, що я почула, то мені зараз...

- Лариса хоче тебе отруїти, - випалила вона. - Я це вже почула випадково.

- Отруїти?

- Вона сходить із розуму, що Влад бере тебе у дружини. Я чула, як вона комусь говорила по телефону, що бажає тебе  відправити на той світ. Тому будь обережною... Прошу тебе.

Це цілковитий жах. Я потрапила немов у якусь дуже жорстоку книгу. Наречений мені зраджував, а його вагітна коханка бажала мені смерті. Страшно подумати, хто ще гострив на мене зуби? А можливо ще мама Владислава думала, як мені нашкодити? Чи може ще хтось...

- Зоє? - витягла мене з думок Мирося. - Все добре?

- Після твоїх слів не можу так сказати.

- Вибач, але якби я не розповіла, то б не могла спокійно жити.

- Я тебе розумію та дякую тобі, - взяла я за руку блондинку. - Твої слова все змінюють.

- Ти вийдеш за нього заміж? - запитала вона.

У відповідь я усміхнулася, взяла двома руками пишну сукню та подалася до гостей. Ми відійшли не на дуже велику відстань, але мою відсутність помітив мій брехливий наречений.

- Де ти була? Наша черга вже підходить, я вже став думати, що ти втекла?

- Я відходила у справах, - пояснила, дивлячись на нього. Як же мені хотілося дати йому ляпаса! Його обличчя викликало у мені злість та ненависть. Він сволота....

- Тоді ходімо всередину.

- Звісно, - вичавила я зі себе та дала йому свою руку.

Його льодяні пальці пронизували моє тіло та викликали нудоту. Я дивилась на гостей та... Ось перед очима пробіглася руда повія. Вона тримала в руках два келихи та пляшку шампанського. Цікаво, а вона сьогодні хотіла мене вбити?

Ми зайшли до зали, звідки через п'ять хвилин вийдемо чоловіком та дружиною. На запитання жінки, яка спитала, чи бажав Влад взяти мене під своє крило, то він відповів тверде: