Читати книгу - "Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой"

— Гаразд, підіб’ємо підсумки.

— Починайте.

Бад витягнув свій нотатник.

— Отже, ви стверджуєте, що Двайт Жілетт був сутенером Лінн Брекен?

— Я не люблю слово «сутенер», але — так.

— Гаразд. А інші ваші дівчата — чи ті, що з вулиці, чи ті, що за викликом, — колись працювали на сутенерів?

— Ні, інші мої дівчата — моделі або просто дівчата, яких я врятував від краху надій, який так часто чекає на людей у Голлівуді.

— Ви не надто уважно читаєте газети, правда ж? — змінив тему Вайт.

— Точно. Намагаюся уникати поганих новин.

— Але про бійню в «Нічний сові» ви чули.

— Звичайно, я ж не в печері живу.

— Цей Дюк Кеткарт, про якого я питав раніше, був однією із жертв. Він був сутенером, і нам стало відомо, що останнім часом про нього розпитував якийсь чоловік, що намагався переманити дівчат з вулиці на роботу за викликом. Жілетт був сутенером Кеті Джейнвей, і ви його знаєте. Можливо, ви по роботі зустрічалися і з іншими людьми, які могли б мені щось розповісти про того Дюка?

Петчетт витягнув і схрестив ноги.

— Ви вважаєте, що Кеті Джейнвей міг убити «той Дюк»?

— Не думаю.

— Або вважаєте, що бійня у «Нічній сові» — його рук справа. Я думав, убивці — якісь молоді чорномазі. Який ви злочин розслідуєте, містере Вайт?

Бад вхопився за поручні крісла — аж затріщала матерія.

— Відповідь на ваше питання — ні, — сказав Петчетт, розвівши руками. — Двайт Жіллет — мій єдиний знайомий у цій, так би мовити, професії. Дешеві проститутки не перебувають у колі моїх інтересів.

— А як щодо вторгнення зі зломом?

— Перепрошую?

— Вторгнення зі зломом. Хтось вломився до помешкання Кеткарта й повитирав потім усі відбитки.

Петчетт знизав плечима.

— Містере Вайт, у мене зараз враження, що ви санскритом говорите. Я просто не можу зрозуміти, про що вам ідеться.

— Так? А як щодо порнухи? Ви знаєте Жілетта. Жілетт продав вам Лінн Брекен, Жіллет продав Кеті Джейнвей Кеткарту. А Кеткарт, подейкують, збирався відкривати новий бізнес — продавати порнографію.

Коли Бад згадав про порнографію, в очах Петчетта блимнула іскра.

— Збігається? — спитав Бад.

Петчетт підняв склянку і помішав кубики льоду.

— Ні, до того ж ваші питання стають дедалі дивнішими. Ваша манера розмовляти — щось нове для мене, тому я вас терпів стільки часу. Але терпіння моє вже на волосинці, і я починаю думати, що ви й самі не знаєте, чим керуєтеся.

Бад підвівся, не тямлячи себе від злості, — такого голими руками не візьмеш, вислизне.

— Хтось із причетних до справи близький вам, чи не так? — спитав Петчетт.

— Так.

— Якщо це та дівчина, Джейнвей, майте на увазі, що моя пропозиція залишається в силі. Можливо, я і залучаю жінок до нелегальної діяльності, але добряче їм це компенсую, добре до них ставлюся і стежу, аби чоловіки, з якими їм доводиться мати справу, ставилися до дівчат із належною повагою. Доброї ночі, містере Вайте.

Дорогою Бада не полишали думки: як це Петчеттові вдалося так швидко його розкусити і чи підозрює вже Дадлі, що Вайт приховує докази? Але поки що Сміт підозріло позирає на нього, бо остерігається, що той може зірватися на Екслі. Лінн Брекен мешкала в Ноттінгемі, неподалік від Лос-Феліс; будинок він знайшов дуже легко — це була сучасна споруда із трьох частин. З вікон струменіли різнобарвні промені світла — він зазирнув туди, перш ніж подзвонити у двері.

Людей охоплювали червоні, жовті, блакитні спалахи. Бад почувався так, ніби спеціально для нього розігрують порновиставу.

Оголена жінка, як дві краплі води схожа на Вероніку Лейк, стояла навшпиньки: струнка, повногруда. Світле волосся було підстрижене «під пажа». У неї ритмічно входив ззаду чоловік.

Бад не міг відірвати очей від цього видовища; вуличний галас до нього уже не долинав. Він не помічав чоловіка, але тіло жінки уважно вивчав поглядом, кожен міліметр її тіла, освітлений вогнями. Додому він дістався, нічого навколо не помічаючи.Припинити думати про неї йому було несила.

На порозі на нього чекала Інес Сото.