Читати книгу - "Відродження-1, Кулик Степан"

Вступати кудись і зв'язувати себе зобов'язаннями категорично не хотілося. Особливо тепер, коли я знайшов спосіб добре заробляти, і в мене з'явилася Сашка. А хотілося забратися подалі і нарешті пожити у своє задоволення. Ось тільки я ні на хвилину не забував, завдяки кому (чи чому) у мене з'явилися нові здібності та сваритися з ними не хотів. Адже той, хто дав, і забрати може. А я вже не уявляв собі іншого життя. Якщо раптом інтерфейс зникне, тоді тільки в петлю. До колишнього напівголодного існування я вже нізащо не повернуся.

Так що лежимо тихенько, і чекаємо, поки все закінчиться. Тим паче, я зі своєю знахідкою підземного складу зробив для порятунку цих бідолах як би не більше, ніж просте знищення охорони.

Спалахи потужних прожекторів, що залили басейн яскравим світлом, були настільки несподіваними, що на якусь мить я буквально осліп. Розуму вистарчило лише на те, щоб не смикатися, а завмерти на місці, як лежав.

— Засідка! Нас чекали! Втікайте! — почув ще відчайдушний вигук Возгена, а потім у повітрі аж задзвеніло від десятків дронів.

— Бійці Опору! З вами говорить лейтенант Ка-Гор із сил безпеки. Здавайтесь! Ви оточені! Складіть зброю та підніміть руки! Опір марний! — крикнула мавпоподібна постать у сріблястому комбінезоні і тихо засміялася мимовільному каламбуру.

— Трясця...