Читати книгу - "Перший щоденник Бога. Становлення., Тенебріс"

   Серед могутніх дерев стояв величезний дуб, до якого був прикований ланцюгами дуже старий, втомлений чоловік. Його тіло було спотворене численними ранами та шрамами, а на голові красувалася роздроблена корона, свідчення його колишньої величі. Цей чоловік здавався частиною самого дуба, ніби приріс до нього роками, ставши одним із його численних гілок. Ланцюги, що утримували його, були вкриті іржею і міцно в'їлися в його шкіру, але його очі все ще палали непохитною волею.

   Я підійшов ближче до цього старця, прикованого ланцюгами до дуба, і відчув хвилю співчуття. Він виглядав виснаженим, але його погляд був сповнений гордості та відваги. Я помітив, як кожна рана на його тілі розповідала історію про битви, які він пережив. Роздроблена корона на його голові була символом втраченої влади, але його очі все ще палали непокорою. Переді мною був той самий Король... такий слабкий і нікчемний, але водночас у мене наче закипала кров від його сили та його присутності. Навколо була найголосніша тиша у моєму житті, тут все було не так, як здається.

   Я став перед ним, вирішивши оскаржити його владу. 

—  О так, ти і є той самий "великий Лісовий Король" —  я звернувся до цієї істоти зверхньо та демонструючи свою силу. —  Я прийшов зіткнутися з моєю долею та покласти край твоєму пануванню. Чи ти поступишся мені силою, чи мені вирвати твоє серце силою і володарювати так?

   Лісовий Король, постать давньої могутності, поглянув на мене втомленим поглядом. 

—  Альфіре, нарешті ти дійшов сюди,  — він продовжував — ти помилка, що ніколи не мала існувати. Твій перстень, призначений для поглинання сили демонів та богів, був створений для іншого. Це підступ демонічного бога, щоб знищити всіх. Тобі не судилося стати повноправним богом, як нікому зі смертних. Де Альвар?! Лютер як ти допустив це?

   Його слова не зачепили мене, моя рішучість стати богом лишалася непохитною я майже нічого не чув. 

—  Тоді мені немає іншого вибору, як усунути тебе з мого шляху!  — крикнув я, підходячи до нього. —  Твоє існування загрожує самій основі світу. Кожен бог, якого я знищую, наближає мене до моєї кінцевої мети.

—  Остерігайся, Альфіре. Кожен бог, якого ти вбиваєш, прискорює катастрофу. Ти розриваєш тканину світу. —  Він звернув свій погляд на Лютера, мого вірного супутника. — Лютере, старий друже, ти знаєш цю істину.  

—  Мене більше не хвилює...  Моя доля — піднятися над усіма, навіть якщо це означає стати тим самим, що я прагнув знищити. Тепер покінчимо з цим назавжди.  — Проголосив я стоячи над головою істоти

   Але битви не відбулося, він просто почав говорити про те, як він втомився, як все пішло не за планом і що колись дуже давно він був такою самою людиною. Але мені було вже байдуже, що він говорить. Я підходив все ближче і ближче...

   В міру того, як я наближався до Лісного Короля, напруженість у повітрі ставала все густішою. Я підняв свою руку, сповнену магічної сили, готовий вирвати його серце та поглинути його силу. Коли я торкнувся його грудей, він вибухнув демонічним криком, який рознісся по всьому лісу. Коли Король вибухнув, з усіх куточків лісу почали виринали чудовиська, які ніби викликали його клич. Вони були різноманітними та жахливими: від велетенських вовків з палаючими очима до істот, схожих на скелети, обвиті чорними плазами. Були й ті, що летіли, розмахуючи крилами, наче летючі демони, вкриті лускою.

   Лютер вступив у бій, захищаючи мене, поки я зосереджувався на поглинанні сили Лісного Короля. Його магічна сила спалахувала яскравим світлом, створюючи захисне поле навколо нас. Я бачив, як він веде боротьбу з неймовірною вправністю, випускаючи потужні заклинання, що розсікали повітря та спалювали ворогів. Він був невтомним, безстрашним, чистим явищем магічної могутності, який стоїть між мною та навалою зла.

   Тим часом я відчував, як сила Лісного Короля переходить до мене, його есенція струменіла у моє тіло, наповнюючи мене неймовірною могутністю. Кожен вдих приносив мені більше сили, кожен вибух його голосу робив мене сильнішим. Я відчував, як моя сутність змінюється, як я стаю чимось більшим, ніж просто смертним чи навіть імператором.

   Лютер продовжував свою героїчну боротьбу, випускаючи магічні снаряди та заклинання, що зупиняли кожного ворога, що намагався прорвати його захист. Його магія була наче блискавка, що розсікає темряву ночі. Він був невтомним, майстерним у своїй магічній силі, втіленням воїна, який стоїть між мною та навалою зла.

   Після того, як Альфір вирвав серце Лісного Короля, він відчув, як його власна сутність почала змінюватися. Він відчував, як кожен крик Лісного Короля, кожен його вибух сили лише додавали йому могутності. Альфір розумів, що цей акт не просто наближає його до його кінцевої мети стати богом, але й змінює саму суть його існування. Він відчував, як його тіло наповнюється енергією, яка була невідома йому раніше. Він був на порозі чогось величного і незрозумілого.

   Лютер, зі своїм невтомним захистом, продовжував вражати своєю майстерністю та силою. Він був як бастіон між мною і навалою чудовиськ, що намагалися зупинити процес перетворення. Його магічні заклинання не лише захищали, але й руйнували ворогів одного за одним, залишаючи за собою лише попіл.

    Коли серце Лісного Короля було знищено, я відчув миттєву зміну у світі навколо. Ліс, який щойно був повний життя та агресії, раптом занурився в глуху тишу. Він відчував, як його новонабута сила резонує з кожною клітинкою його тіла, відкриваючи нові горизонти його можливостей. "Тепер я бог" - ці слова лунали в моїй голові як обітниця нового початку, як визнання того, що становлення бога відбулося. Тепер, ставши богом, я розумів, що мій шлях лише починається. Я знав, що попереду мене чекають нові виклики, нові битви, і я був готовий зустріти їх, озброєний новою силою та мудрістю.

   В той момент, коли я став богом, моя свідомість розширилося до неймовірних меж. Я відчув, як моє існування проникає через простір і час, охоплюючи кожен куточок цього світу. Мої думки миттєво подорожували через континенти, моря та гори, відчуваючи кожен подих життя своїх вірних громадян. Я бачив древні цивілізації, що розквітали та занепадали, відчував тепло сонця та холод неба. Це було неймовірне відчуття всепроникності та всемогутності, яке перевершило всі мої уявлення про силу. В той момент я зрозумів, що моє нове існування як бога має незліченні можливості та відповідальність перед усім живим. Ми йшли назад... Я відчував неймовірну силу, навіть Лютер здався тарганом для мене. Сильно холодало... починав йти сніг... температура падала дуже швидко... я так розумію наслідки ПОЧАЛИСЬ... але мене то вже не цікавило.